50 історій свідків. У Києві презентували книгу про російську окупацію Криму

Понад півсотні розповідей свідків та жертв російської окупації спростовують міф про безкровну анексію Криму - 5 червня у Києві презентували книгу «Люди "сірої зони"».

Це перша книга, у якій свідчать жертви окупації і ті, хто виступив проти російської армії, повідомляють в Українському інституті національної пам'яті. Для них "приєднання" півострова до Росії стало початком життя в "сірій зоні" — території, де не діють закони цивілізованого світу. 

Книга створена за підтримки УІНП. Вона охоплює період життя кримчан, коли російські силовики та спецслужби почали проти них масові репресії. 

Презентація книги "Люди "сірої зони"" відбулася в третю річницю початку кримінального переслідування кримчан російською владою за участь у Євромайдані. Після вироків кримських судів за це відбувають покарання активісти Олександр Костенко та Андрій Коломієць. Також у книзі представлені історії кримських політв'язнів, зокрема, Олега Сенцова та Володимира Балуха, які зараз голодують у російській в'язниці та сімферопольському СІЗО.

 

За останні чотири роки російська влада всіляко переконує світ, що кримчани добровільно погодилися стати частиною Росії і що тепер живуть щасливим життям. Герої книги "Люди "сірої зони"" власними прикладами доводять, що це не так, - зазначила співавторка книги "Люди "сірої зони"", журналістка Анна Андрієвська. 

"Анексія Криму замішана на крові, стражданнях десятків тисяч родин та тотальній брехні. Я думала, що за чотири роки анексії Криму багато зі спогадів її свідків просто зникне. Але це не так: люди пам'ятають це так, наче події весни 2014 року були вчора. Ці розповіді гідні того, щоб про них дізнався світ", - каже вона.

За словами співавторки книги "Люди "сірої зони"", співробітниці УІНП Олени Халімон, кримчанам було непросто свідчити. 

"За цими людьми стежили, залякували, переслідували, вони були в полоні. Окремі з них по кілька місяців вагалися, чи свідчити. Усі розповідали власні історії зі сльозами на очах, тремтінням голосу і рук. Декотрі з очевидців окупації після переїзду з Криму і досі бояться називати у розповідях своє ім’я", - розповіла Олена Халімон.  

 

Як розповів Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, публіцист Володимир В’ятрович, у фокусі діяльності Українського інституту національної пам’яті - ХХ століття:

"Ми публікуємо книги, робимо виставки про становлення та функціонування  комуністичного тоталітарного режиму в 1917-1991 роках, його спроби знищити український визвольний рух. Книга, яку презентуємо сьогодні виходить поза ці хронологічні рамки, але вона теж про репресії та придушення свободи".  

"Ця книга свідчень про події 2014 року є застереженням для України та світу, що неподолана тоталітарна спадщина може деформувати сьогодення, наближати його до власних недемократичних стандартів. Адже ситуація в Криму сьогодні - це повернення до радянського минулого", - пояснив Володимир В’ятрович.

Андрій Щекун, співкоординатор руху "Євромайдан Крим", наголосив на важливості висвітлювати події сьогодення, що відбуваються в тимчасово окупованій "сірій" зоні.

"Нам потрібно пам’ятати про кримчан - політичних в’язнів Кремля, які пожертвували власним життям заради територіальної цілісності нашої держави, заради майбутнього України", - нагадав активіст. 

Електронний варіант книги "Люди "сірої зони" можна отримати безкоштовно на Google Play або на сайті Українського інституту національної пам’яті.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.