У Здолбунові впорядкували могилу полковника Армії УНР. ФОТО

На міському кладовищі Здолбунова Рівненської області волонтери впорядкували могилу полковника Армії УНР Бориса Магеровського (1885–1926).

Роботи виконані майстром благодійного фонду "Героїка" Олегом Собченком за активної участі місцевих волонтерів, повідомляє сторінка фонду у "Фейсбуці".

Могилу віднайшли завдяки опитуванню старожилів, яке здійснював впродовж 2012-2013 років Здолбунівським районним історико-краєзнавчим музеєм та завдячуючи архівній роботі "Героїки". Точну дату смерті полковника вдалось встановити завдяки пані Наталії Сьомчик.

 Олег Собченко разом із своєю роботою

Локалізувати могилу полковника допоміг і детальний опис довколишніх поховань (здійснений директором Здолбунівського музею Олегом Тищенком), який порівнювали із записами метричної книги парафіяльного цвинтаря.

Результати дослідження підтвердили зібрані раніше свідчення, адже поряд з могилою Магеровського були поховані його "сусіди" по метричній книзі. Наприклад, могила чешки Анешки Крафтової знаходиться поряд з могилою Магеровського. Чеська селянка з Борщівців Рівненського повіту Анісія Крафт (вдова) була похована поряд з полковником на третій день після його похоронів (17.08.1926).

 

Відтак впорядкована могила полковника Армії УНР Бориса Магеровського стала унікальною матеріальною пам’яткою доби Перших Визвольних змагань, яку можна порівняти хіба з рівненськими могилами командарма Василя Тютюнника та полковника Костя Вротновського-Сивошапки (пам’ятник на могилі полковника встановила теж "Героїка").

Територія довкола могили Бориса Магеровського вже найближчим часом буде впорядкована стараннями пана Юрія Шадого. 

ДОВІДКА:

Борис Магеровський (1885–1926). Народився в Полтаві. У 1918 році командував 5-м полком 2-ї Української дивізії синьожупанників. З 1919 року — на командних посадах у 7-му Синьому полку 3-ї Залізної дивізії. Дістав поранення в боях, перехворів на тиф. З 1920 року — курінний командир у 7-й бригаді 3-ї Залізної дивізії. Полковник Армії УНР.

Нагадаємо, в Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.