АНОНС: Пам’яті Любомира Гузара. Перший публічний захід вшанування

У Києві відбудеться перший публічний музейний захід вшанування пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара в перші роковини відходу до Вічності.

Про це повідомляє Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 

Для цілого покоління українців Блаженніший Любомир Гузар став моральним авторитетом Нації.

"Україна не поділяється на захід або схід. Вона поділяється на тих, хто любить Україну і не любить", – один із його актуальних афоризмів.

Хоч більшість свого життя він провів за кордоном, але його любов до Батьківщини і рідного народу не згасла. Це була людина миру, від якої струміла любов до всіх, людина, яка зводила мости між часом і Вічністю, між Богом та людьми. Легко, але завжди мудро він вирішував складні питання, які відчиняли двері для великих справ.

Учасники заходу згадають важливі події на тернистому шляху життя та Божого служіння Блаженнішого, поділяться спогадами, послухають його голос.

Уперше широкому загалу будуть представлені особисті матеріали Любомира Гузара, передані Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом Шевчуком, який візьме участь у заході-посвяті.

25 травня, п’ятниця, 16.00

Місце: Національний музей історії України у Другій світовій війні (головна експозиція), вул. Лаврська, 27.

Вхід вільний

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.