Українці значно гірше ставляться до Сталіна, ніж росіяни – опитування

Українців в цілому негативно налаштовані щодо Сталіна, лише 14% ставляться до нього з повагою, симпатією чи захопленням. У Росії симпатиків диктатора утричі більше – приблизно 40%.

Такі результати соціального опитування Київського міжнародного інституту соціології та "Левада-Центру" – повідомляє "Українська правда".

42% українців ставиться до Сталіна з ворожістю, страхом чи ненавистю, 30% ставиться байдуже.

"Мудрим керівником" Сталіна в Україні вважають 28% населення (у Росії 53%), потребу в керівнику такого типу, як Сталін, висловлюють 23% українців і 33% росіян, а жорстоким нелюдським тираном Сталіна вважають 77% українців і тільки 44% росіян.

 

Три чверті опитаних українців вказали, що не хотіли б жити та працювати при такому керівнику країни, як Сталін.

 Розподіл відповідей на запитання "Як Ви особисто в цiлому ставитеся до Сталiна?" за віком, % опитаних

Відносно більш позитивно ставляться та підтримують Сталіна у Східному регіоні, люди старшого віку, з (неповною та повною) середньою освітою і низьким рівнем достатку.

 Розподіл відповідей на запитання "Ви особисто хотiли б жити та працювати при такому керiвнику країни, як Сталiн?" за віком, % опитаних

Найбільше повагу до керівника СРСР виявляють представники старшого покоління, зокрема серед респондентів 70 років і старше таких близько 20%.

Зазначається, що в Україні, порівняно з 2012 роком, у 2016 році позитивне ставлення до Сталіна знизилося, і цей спад продовжився у 2018 році. Тоді як у Росії у 2014-2018 роках домінують позитивні оцінки диктатора.

Опитування в Україні проводив КМІС з 5 по 21 лютого. Методом особистого інтерв'ю опитали 2043 респондентів, що мешкають у 110 населених пунктах усіх областей України (окрім АР Крим) за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

У Луганській та Донецькій областях опитування проводилися тільки на територіях, що контролюються Україною.

Статистична похибка вибірки не перевищує 3,3%.

Опитування в Росії проводилось дослідницькою організацією "Левада-Центр" 23-27 березня.

Методом особистого інтерв'ю опитали 1600 респондентів віком від 18 років і старше, які мешкають у 136 населених пунктах.

Читайте також:

Як українці реагували на смерть Сталіна. Розсекречені спецповідомлення МГБ

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.