Вчені розповіли про походження золотого скарбу із Карамболо

Іспанські вчені заявили про те, що загадкові золоті прикраси зі скарбу, який був виявлений недалеко від Севільї, були виготовлені місцевими жителями, а не фінікійцями, як стверджувалося раніше.

Про це повідомляє видання "Багнет".

Скарб із Карамболо. Фото: "Багнет"

Скарб на пагорбі Ель Карамболо був виявлений у 1958 році. Він складається з 21 золотої прикраси ювелірної роботи, загальна вага – близько трьох кілограм. Їх закопали в керамічному горщику, можливо в межах якогось святилища.

Вчені датували скарб з Карамболо періодом 2770-2500 років назад. З моменту знахідки між дослідниками не вщухають суперечки з приводу того, звідки взялися скарби. За однією версією – вони місцевого походження, за іншою – їх привезли фінікійці, які незадовго до цього з'явилися на півострові.

Тепер же вчені з університету Уельви вивчили прикраси з допомогою мас-спектрометра. Також вчені проаналізували співвідношення ізотопів свинцю у сплаві. Різна кількість домішок у сплавах дозволяє приблизно визначити місце походження руди.

І мас-спектрометрії, й ізотопний аналіз показали схожі результати – прикраси з Карамболо були зроблені з місцевого золота, видобутого неподалік. Дослідники припускають, що, можливо, скарби з Карамболо були переплавлені з більш древніх артефактів, які ховали разом з покійними в Валенсіне-де-ла-Консепсьон.

Нагадуємо, що недавно у Греції знайшли візантійський скарб.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.