В Івано-Франківську перепоховали 134 жертви НКВД. ФОТО

24 березня в історико-меморіальному комплексі Дем’янів Лаз, що в Івано-Франківську, перепоховали 134 жертв комуністичного терору.

Скелети 70 трупів людей вiдносяться до осіб чоловiчої статi, кiстки 53 скелетованих трупів – до осіб жіночої статі, 2-оє мають ознаки дитячих скелетів, інформує WestNews.

 Усі фото: westnews.com.ua

"Це почерк НКВС, числені вогнепальні отвори. На скелтованих залишках знайдено безліч свідчень, що катували жертв ще за життя. На стегнових кістках, на ребрах, черепах, є сліди катувань. Серед жертв, двоє дітей. Сьогодні можемо говорити, що Дем’янів Лаз вдруге заговорив. Тут 1989 року вперше відбулося перепоховання жертв тоталітарного комуністичного режиму. Ми говоримо про жертв 1939-1941 років", – говорить Василь Тимків, керівник КП "Меморіал" в Івано-Франквській області.

 

Також, додав він, здебільшого,  то була еліта священники. Знищивши еліту, можна легко маніпулювати людьми. Незважаючи на те, що жертви мали тюремні терміни, їх розстрілювали.

"Я думаю, що ще є десятки поховань. Згідно з найденими документами було засуджено близько 60 тисяч осіб. Це є страшна рана на тілі українського народу. Але розкриття цих ран – це спільна справа, яка об’єднує народ. Це потрібно для сьогодення і для майбутнього", – додав Тимків.

 

Для дев’яти скелетів стать не встановлена в зв’язку з масивними пошкодженнями черепів та інших кісток скелетів.

Під час дослідження черепів дорослих людей виявлено 47 вхідних вогнепальних пошкоджень і 36 вихідних вогнепальних пошкоджень.

 

Як повідомлялося, 14 серпня 2017 р. працівники КП "Пам’ять" на вул. Степана Ленкавського в Івано-Франківську (на території старого єврейського кладовища) виявили масове поховання 134 жертв комуністичного терору НКВД періоду 19391941 років.

Тіла лежали у два-три шари в трьох неглибоких траншеях завдовжки біля 10 метрів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.