Спецпроект

Польська делегація вшанувала польські жертви Гути Пеняцької. ФОТО, ВІДЕО

25 лютого, на території колишнього села Гута Пеняцька, що у Бродівському районі на Львівщині, польська офіційна делегація вшанувала пам‘ять поляків, яких замордували тут 28 лютого 1944 року.

Про це інформує "Вголос"

На запрошення римо-католицької парафії в Бродах, в Україну приїхали віце-міністр закордонних справ Ян Дзедзічак, голова канцелярії президента Республіки Польща Адам Квятковський та віце-голова Інституту національної пам'яті Кшиштоф Шваґжик.

 Фото: Вголос

Під час вшанування Адам Квятковський зачитав звернення Президента Польщі Анджея Дуди, у якому йшлося про те, що 1944-го понад тисячу місцевих поляків закатували "українці, які перебували на службі в гітлерівців, та українські націоналісти" тільки за те, що вони були поляками. 

Напередодні польські ЗМІ також повідомляли, що делегація їде вшановувати вбивства польського населення в Гуті Пеняцькій саме "членами 14-ї дивізії СС "Галичина" та представниками УПА". До слова, самі члени делегації заявили, що візит не має політичного підґрунтя.

Разом з тим, до українського пам’ятника жертвам окупаційних режимів, який розташований за кількасот метрів від польського, прийшли націоналісти із ВГО "Сокіл". Зі собою вони принесли червоно-чорні стяги на флагштоках та інформаційний плакат із переліком подій, під час яких у першій половині XX століття українці гинули від рук поляків:

- Захищаючи ЗУНР від Польщі у 1918-1919 рр.

- У польських концтаборах 1919-21 рр.

- Унаслідок Ризького договору 1921 р., який поділив Україну між Москвою і Варшавою.

- У ході пацифікації урядом Польщі 1930 р.

- Перебуваючи у польському концтаборі Береза Картузька

- Під час ревіндикації (у 1938-39 рр. в українців забрали і спалили сотні церков)

- Від куль польських прикордонників на Верецькому перевалі у 1939 р.

- Унаслідок репресій і депортації польського сталінізму на Закерзонні у 1940-50-х рр.

- Під час спалення українських сіл, зокрема Павлокоми 1945 р., де було вбито 366 чоловіків, жінок та дітей - Захищаючи українську землю від польського націоналістичного та комуністичного підпілля (АК, NSZ, BСн, NOW, WIN)

- Під час Операції "Вісла" 1947 р. - етнічної чистки з ознаками геноциду. 

Перед пам‘ятником українські націоналісти також розгорнули величезний червоно-чорний стяг і виступили з промовами.

Історик Михайло Галущак наголосив, що активісти прийшли на мирну акцію, тож зумисно не наближалися до поляків, аби не провокувати інциденти.

"Сьогодні Польща своїм законом про Інститут національної пам‘яті забороняє червоно-чорний прапор, і тим самим забороняє право українців на свою національно-визвольну боротьбу і на власну державу. Ми поважаємо Польщу, поважаємо право кожної нації мати своїх героїв і свою державу. Але ми не розуміємо, чому Польща забороняє це нам і починає диктувати українцям українську історію",- зазначив історик.

Активісти звернули увагу і на те, що минулого року зруйнований польський пам‘ятник українці відновили своїм коштом, натомість пам‘ятник замордованим окупантами українцям досі стоїть у занедбаному стані.

За порядком у Гуті Пеняцькій стежила щонайменше сотня правоохоронців. Зокрема сюди прибули співробітники Патрульної поліції, Нацполіції та вибухотехніки.

Між тим, дорогу до пам‘ятного місця завішали кількома десятками червоно-чорних стягів. 24 лютого, у Гуті Пеняцькій з ініціативи місцевої громади, відбулося вшанування пам'яті українців-жертв окупаційних режимів.

Панахида за загиблими відбулось біля хреста, який встановлений у пам’ять про осіб, які загинули від рук польського підпілля - директора Ясенівської школи Івана Вавріва та його дружини Софії, священика Мартина Болюти, родини Сікаторських та ще десятки свідомих українців.

Нагадаємо, 28 лютого 1944 року в Гуті Пеняцькій німецькі карателі знищили все село (172 господарства) і вбили всіх мешканців (за різними оцінками, від 500 до 800 осіб, включно з жінками та дітьми). Врятуватися вдалося одному поляку, який зумів утекти. Причиною каральної акції були втрати окупантів через активну діяльність радянського партизанського загону в районі села незадовго до того.

За дослідженнями історика Романа Пономаренка, в каральній акції брав участь 4-й галицький полк СС (він не мав стосунку до дивізії військ СС "Галичина") і підрозділ куреня УПА Максима Скорупського ("Макса"), за що останній потрапив під слідство Служби безпеки ОУН і врятувався дезертирством.

2005 року на місці, де колись було село Гута Пеняцька, відбулось відкриття реконструйованого пам'ятника, на якому вказано, що в селі були закатовані понад тисяча поляків.

У 2009 році поблизу було встановлено пам’ятник українським жертвам окупаційних режимів. Серед жорстоко замучених польськими бойовиками на початку сорокових років минулого століття в околицях села Гута Пеняцька - директор Ясенівської школи Іван Ваврів та його дружина Софія, священик Мартин Болюта, родина Сікаторських та ще десятки свідомих українців.

Також у 2010 році неподалік від польського монументу було встановлено інформаційний стенд, у якому двома мовами ‒ українською та англійською ‒ повідомлялося про те, що насправді сталося 1944 року в Гуті Пеняцькій.

8 січня 2017 року вандали підірвали меморіал. У лютому коштами місцевої громади його відбудували. 14 березня 2017 року меморіал знову зазнав атаки вандалів.

Читайте також:

Що сталося у Гуті Пеняцькій. Висновки польського слідства

Як ми ходили в ліс, де колись була Гута Пеняцька. ФОТО

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Між поліцією та військами СС. Галицькі добровольчі полки 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.