АНОНС: Обговорення "Рецидиви несвободи. Зміни польської політики пам’яті"

Відомі польський журналіст Павел Боболович та український медіа-експерт Роман Кабачій ділитимуться міркуваннями про причини та передумови змін польської політики національної пам’яті.

Останні зміни в польській історичній політиці стали причиною для занепокоєнь на офіційному рівні з боку України, США й Ізраїлю. Що стало причиною контраверсійних законодавчих новацій? Як це позначиться на регіональній співпраці? Чому Польща, яка здійснила швидкий та успішний перехід від тоталітаризму до демократії, знову переживає рецидиви несвободи?

 

На запрошення Центру досліджень визвольного руху та Київського центру Українського католицького університету експерти обговорять нові виклики, які стоять перед країнами регіону у сфері роботи із пам’яттю про минуле.

Учасники обговорення:

  • Роман Кабачій — медіаексперт, Україна;

  • Павел Боболович — журналіст, Польща.

Модератор: Ірина Штогрін, редактор "Радіо Свобода".

"Польща довгий час залишалася регіональним лідером у питаннях демократичного переходу після розпаду СРСР. Ми досліджували досвід реформ та їздили з навчальними візитами до польських воєводств, щоб навчатися просуванню європейських цінностей у посттоталітарному суспільстві.

Однак те, що почало відбуватись у Польщі протягом останніх років, викликає багато запитань. Тож ми започатковуємо серію розмов для пошуку відповідей на ці складні питання: якими є причини "рецидивів несвободи" у демократичних, але все ще очевидно посттоталітарних спільнотах", — говорить Анна Олійник, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.

Соціологічні дослідження показували великий відсоток антисемітських настроїв у суспільстві Польщі. Польські очільники закликали відмовитися від "педагогіки сорому" в трактуванні подій періоду Другої світової війни.

Багатогранна історія польсько-українських стосунків почала набувати асиметричного трактування винятково як "винищення поляків" українськими націоналістами.

Відтак за деякий час ці настрої в публічному дискурсі перетворились на цілком осяжні законодавчі ініціативи, які встигли отримати народну назву у вигляді "закону про заборону бандерівської ідеології".

Відтепер під загрозою кримінальної відповідальності заборонено покладати на поляків відповідальність за нацистські злочини, скоєні на території Польщі під час Другої світової війни. Також не можна заперечувати "злочини українських націоналістів".

Експерти спробують розібратися, чому це стало можливим і які наслідки матимуть ці законодавчі новації в розрізі цілого регіону.

20 лютого, вівторок, 18.00.

Місце: Київський центр Українського католицького університету (ву. Івана Мазепи, 10а).

Організатори: Центр досліджень визвольного руху та Київський центр УКУ.

Вхід вільний.

Акредитація на захід проводиться за телефоном: 096 366 29 87 (Анна Олійник).

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.