Майбутній Музей монументальної пропаганди СРСР розраховує на статус національного

Київ спільно з Міністерством культури та Інститутом національної пам’яті збирає монументи тоталітаризму в музеї під відкритим небом. Першим експонатом буде київський пам’ятник Миколі Щорсу.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському ніституті національної пам'яті.

Для того, щоб перемістити у новостворюваний у Києві музей просто неба знакові зразки комуністичної монументальної пропаганди, необхідною є співпраця між місцевими громадами, музейниками та державною владою.  

До такого висновку прийшли ініціатори проекту в процесі роботи над концепцією Музею монументальної пропаганди СРСР. 

Візуалізація частини експозиції Музею

Як відомо, з травня 2017 року в Києві розпочалося створення Музею монументальної пропаганди СРСР, мета якого - осмислення радянського минулого. На території Національного комплексу "Експоцентр України" планується розташувати вільний простір для демонстрації та дослідження прикладів використання художніх інструментів в цілях тоталітарної пропаганди.

"Ставлячи амбітну ціль створити у Києві місце, яке увійде в топ-10 пам’яток столиці, впродовж півроку команда працювала над візією та підходами до реалізації цього важливого освітнього проекту. На сьогодні ми маємо майданчик та концепцію, що може бути реалізована за підтримки ширшої коаліції партнерів", — розповів ініціатор проекту, заступник міського голови — секретар Київської міської ради Володимир Прокопів. 

"Пройдено важливий етап створенням музею — додає керівник проекту Максим Бахматов. — Концепція музею розроблялася командою проекту за участі провідного міжнародного експерта з музейної справи Міхаеля Фера, і сьогодні ми передаємо наші напрацювання Київській міській раді, Міністерству культури та Інституту національної пам’яті для продовження роботи".   

Україна практично завершила декомунізацію публічного простору. Відповідний закон, який передбачав демонтаж пам’ятників часів комунізму, наголошував також на збереженні об’єктів, які становлять мистецьку цінність, в музеях з освітньою метою. Музей монументальної пропаганди СРСР стане саме таким місцем. 

"Долучаючись партнером у створенні Музею монументальної пропаганди СРСР, Міністерство культури вбачає можливість реалізувати завдання зі збереження пам’яток мистецтва радянської доби та водночас виконати вимоги декомунізації з очищення громадського простору від тоталітарних символів, — заявив Міністр культури України Євген Нищук. — Ці високі цілі Музею, гадаю, варті того, щоб інституція в майбутньому розраховувала на статус національної". 

План розміщення Музею на території ВДНГ

Міністерство культури сприятиме Музею у залученні до експозиції об’єктів зі всієї території України. 

"Очікується, що перший експонат надасть громада міста Києва, — запевнив Володимир Прокопів. — Це буде пам’ятник Миколі Щорсу, щодо переміщення якого вже розроблені відповідні проекти демонтажу та монтажу на території Музею".

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович нагадав, що деінсталяція символів комунізму в громадському просторі  була лише першим кроком декомунізації.

Володимир В’ятрович також пояснив: "Ідея створення такого роду музейних установ належить європейським спільнотам, котрі пройшли подібний до нашого шлях долання наслідків тоталітарного минулого. Парк Ґрутас в Литві та Парк Мементо в Угорщині мають насамперед освітню місію. Але Україна в цьому ряду може запропонувати глибше розуміння тоталітарної пропаганди". 

Відтак Інститут національної пам’яті як один із партнерів проекту готовий розпочати консультації щодо концепції музею в рамках Європейської платформи пам’яті та сумління, учасники якої мають вагомий досвід у цій сфері. 

ДОВІДКА: 

Музей монументальної пропаганди СРСР створюється у Києві на території Національного комплексу "Експоцентр України" (колишнього ВДНГ). Це — проект-дослідження, мета якого — сприяти осмисленню суспільством радянського минулого через збереження, документація та вивчення об’єктів пропагандистського мистецтва комуністичного режиму на території України.

Експонатами музею стануть монументальні скульптури, надані місцевими органами влади та приватними особами, які сформують постійну експозицію. 

Проект ініційований Київською міською Радою. Партнери: Український інститут національної пам’яті, Національний комплекс "Експоцентр України". 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.