Ільмі Умерову вручать премію за боротьбу проти тоталітаризму

Цьогорічну премію Платформи європейської пам'яті та сумління вручать Ільмі Умерову.

Про це йдеться в офіційному повідомленні Платформи, яке є в розпорядженні "Історичної правди". 

Ільмі Умеров –  заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. Протягом 1994–1997 роках Умеров був віце-прем'єр-міністром Уряду Криму, у 1997 році – заступником голови Ради Міністрів АР Крим, а в 2002–2005 – заступником Голови Верховної ради АР Крим.

Фото: Радіо Свобода

У Росії його засудили за публічні заяви на підтримку територіальної цілісності України. 27 вересня 2017 року т. зв. "Сімферопольський окружний суд" у Криму засудив його на два роки ув'язнення в колонії-поселенні та заборонив брати участь у публічних акціях терміном на два роки.

21 жовтня Умерова доставили в лікарню через проблеми зі здоров'ям. 25 жовтня Умерова та іншого політв'язня Ахтема Чийгоза звільнили з ув'язнення. 27 жовтня вони вже були в Києві.

Установи та організації – члени Платформи 27 жовтня проголосували за те, щоб присудити премію Умерову "на визнання його боротьби проти тоталітаризму, за ідеали демократії, фундаментальні права та свободи й верховенство права".

Премію вручатимуть 8 листопада 2017 року в Парижі, Франція, під час конференції Платформи "100 років комунізму. Історія і пам'ять". 

Платформа європейської пам'яті та сумління – міжнародний проект, покликаний досліджувати діяльність і злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті та не допустити відновлення тоталітаризму в Європі. Від України членами Платформи є Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень визвольного руху, Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", Фонд збереження історії Майдану та Меджліс кримськотатарського народу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.