Литва почала оприлюднювати повідомлення агентів КГБ

Литовський центр дослідження геноциду та опору жителів Литви почав оприлюднювати повідомлення агентів КГБ.

Про це пише сайт ru.delfi.lt з посиланням на lrt.lt.

У цих документах – звіти про діяльнісь литовських емігрантів, промислове шпигунство, католицьку цервку, інформація про людей, яких радянська влада вважала небезпечними для своєї ідеології.

Публікація цих матеріалів, можливо, допоможуть суспільству зрозуміти, як ідяла мережа агентів КГБ. Зі вже опублікованих документів випливає, що КГБ особливо цікавився литовськими емігрантами в США та Канаді.

Наприклад, агент "Свєтлов" у червні 1981 року інформував своїх оперативників про створення кафедри литуаністики в Іллінойському університеті. У повідомленнях агента "Короля" постійно описувалася діяльність литовських емігрантів у США, громадських діячів і організацій. Агент "Шарунас" надавав звіти про друковані видання емігрантів.

Звіти шпигунів на сайті Центру дослідження геноциду та опору жителів Литви викладатимуть до літа 2018 року. Планується, що надбанням громадськості стануть доноси кількох сотень агенітв КГБ.

Центр дослідження геноциду і опору жителів Литви є міжвідомчим державним органом, що досліджує всі прояви геноциду і злочинів проти людства і людяності і переслідування жителів Литви в роки окупації, а також процеси озброєного та неозброєного опору окупації, який ініціює правову оцінку організаторів і виконавців геноциду, що увічнюють пам'ять борців за свободу і жертв геноциду.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.