Музей історії Польщі закликає долучатися до поповнення своєї колекції

Триває всесвітній громадський збір історичних пам’яток "Малі Великі Історії", започаткований Музеєм історії Польщі у Варшаві 2016 року.

На сьогоднішній день музеєві вдалося отримати близько 5500 об’єктів. Це експонати від дарувальників з Польщі та іноземних країн – Великобританії, США, Швеції, Німеччини.

Мета зборів – залучити нові музейні експонати до Музею історії Польщі. Музей сподівається отримати найрізноманітніші об’єкти історичної цінності, зокрема ті, що пов’язані з особистою долею дарувальників та їхніх родин. Особливе значення для мають предмети, пов’язані з польським шляхом до незалежності – як у 1918 році, так і в 1989 році.

Музей також зацікавлений отримати предмети побуту, фотографії, поштові листівки, документи, листи та щоденники, пресу – а також елементи одягу, уніформи, зброї і військової амуніції, старовинні пристрої, меблі та ремісничі й мистецькі вироби, які є свідченням про історію польської культури, соціальні та економічні зміни тощо.

У музейному реєстрі вже є близько 22 тисяч експонатів, а завдяки акції "Малі Великі Історії" до музею надійшло, на цей момент, майже 5500 об’єктів. Колекція музею збагатилася також на понад 180 цифрових копій документів, фотографій і аудіозаписів.

Значну частину пожертв складають книжки, преса та різного роду архівні матеріали й документи: рукописи, офіційні матеріали, дипломи, посвідчення, брошури чи квитки.

Серед отриманих пам’яток своє місце знайшли, зокрема, туалетний столик ХІХ століття зі схованкою, у якій зберігалися документи Підпільної Держави під час Другої світової війни, лист короля Яна Казимира до іновроцлавського хорунжого Свентослава Вільгостовського, датований 1660 роком, середньовічні хрестики XI-XIV століть, циліндр 1900 року разом з оригінальною дерев’яною упаковкою, альбоми з сімейними фотографіями та колекції фотографій, які документують різні політичні події у Польщі 80-х років ХХ століття, матриця і рамка для трафаретного друку з текстом присяги "Солідарності, що бореться" та короткою історією організації, а також кам’яні таблиці з каплиці Польського дому у Відні, пов’язані з боротьбою за незалежність, створені протягом 1914-20 років.

Музей також отримав колекцію кількасот об’єктів, пов’язаних з кількома польськими аристократичними родами ХІХ і ХХ стотліть, насамперед Любомирських, колекцію іграшок, дитячого одягу і дрібних предметів періоду ІІ Речі Посполитої, а також зібрання матеріалів (друкованих і рукописних) щодо військових дій у Північній Мазовії у серпні 1920 року, авторства ротмістра Влодзімежа Квапішевського.

Отримані пам’ятки увійдуть до складу новоствореної колекції Музею історії Польщі. Частина подарованих предметів потрапить до постійної експозиції Музею, а всі інші пожертви будуть належним чином законсервовані, заради дослідників минулого і для майбутніх періодичних виставок.

Усі, хто зацікавлений передачею пам’яток до Музею, можуть звертатися особисто, за допомогою телефону або електронної пошти. Всі пропозиції будуть розглянуті співробітниками Музею.

Телефон: 22 211 90 02, факс: 22 211 90 33.

Адреса музею: Варшава, вул. Мокотовська, 33/35 00-560.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.