Музей історії Польщі закликає долучатися до поповнення своєї колекції

Триває всесвітній громадський збір історичних пам’яток "Малі Великі Історії", започаткований Музеєм історії Польщі у Варшаві 2016 року.

На сьогоднішній день музеєві вдалося отримати близько 5500 об’єктів. Це експонати від дарувальників з Польщі та іноземних країн – Великобританії, США, Швеції, Німеччини.

Мета зборів – залучити нові музейні експонати до Музею історії Польщі. Музей сподівається отримати найрізноманітніші об’єкти історичної цінності, зокрема ті, що пов’язані з особистою долею дарувальників та їхніх родин. Особливе значення для мають предмети, пов’язані з польським шляхом до незалежності – як у 1918 році, так і в 1989 році.

Музей також зацікавлений отримати предмети побуту, фотографії, поштові листівки, документи, листи та щоденники, пресу – а також елементи одягу, уніформи, зброї і військової амуніції, старовинні пристрої, меблі та ремісничі й мистецькі вироби, які є свідченням про історію польської культури, соціальні та економічні зміни тощо.

У музейному реєстрі вже є близько 22 тисяч експонатів, а завдяки акції "Малі Великі Історії" до музею надійшло, на цей момент, майже 5500 об’єктів. Колекція музею збагатилася також на понад 180 цифрових копій документів, фотографій і аудіозаписів.

Значну частину пожертв складають книжки, преса та різного роду архівні матеріали й документи: рукописи, офіційні матеріали, дипломи, посвідчення, брошури чи квитки.

Серед отриманих пам’яток своє місце знайшли, зокрема, туалетний столик ХІХ століття зі схованкою, у якій зберігалися документи Підпільної Держави під час Другої світової війни, лист короля Яна Казимира до іновроцлавського хорунжого Свентослава Вільгостовського, датований 1660 роком, середньовічні хрестики XI-XIV століть, циліндр 1900 року разом з оригінальною дерев’яною упаковкою, альбоми з сімейними фотографіями та колекції фотографій, які документують різні політичні події у Польщі 80-х років ХХ століття, матриця і рамка для трафаретного друку з текстом присяги "Солідарності, що бореться" та короткою історією організації, а також кам’яні таблиці з каплиці Польського дому у Відні, пов’язані з боротьбою за незалежність, створені протягом 1914-20 років.

Музей також отримав колекцію кількасот об’єктів, пов’язаних з кількома польськими аристократичними родами ХІХ і ХХ стотліть, насамперед Любомирських, колекцію іграшок, дитячого одягу і дрібних предметів періоду ІІ Речі Посполитої, а також зібрання матеріалів (друкованих і рукописних) щодо військових дій у Північній Мазовії у серпні 1920 року, авторства ротмістра Влодзімежа Квапішевського.

Отримані пам’ятки увійдуть до складу новоствореної колекції Музею історії Польщі. Частина подарованих предметів потрапить до постійної експозиції Музею, а всі інші пожертви будуть належним чином законсервовані, заради дослідників минулого і для майбутніх періодичних виставок.

Усі, хто зацікавлений передачею пам’яток до Музею, можуть звертатися особисто, за допомогою телефону або електронної пошти. Всі пропозиції будуть розглянуті співробітниками Музею.

Телефон: 22 211 90 02, факс: 22 211 90 33.

Адреса музею: Варшава, вул. Мокотовська, 33/35 00-560.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.