Музей історії Польщі закликає долучатися до поповнення своєї колекції

Триває всесвітній громадський збір історичних пам’яток "Малі Великі Історії", започаткований Музеєм історії Польщі у Варшаві 2016 року.

На сьогоднішній день музеєві вдалося отримати близько 5500 об’єктів. Це експонати від дарувальників з Польщі та іноземних країн – Великобританії, США, Швеції, Німеччини.

Мета зборів – залучити нові музейні експонати до Музею історії Польщі. Музей сподівається отримати найрізноманітніші об’єкти історичної цінності, зокрема ті, що пов’язані з особистою долею дарувальників та їхніх родин. Особливе значення для мають предмети, пов’язані з польським шляхом до незалежності – як у 1918 році, так і в 1989 році.

Музей також зацікавлений отримати предмети побуту, фотографії, поштові листівки, документи, листи та щоденники, пресу – а також елементи одягу, уніформи, зброї і військової амуніції, старовинні пристрої, меблі та ремісничі й мистецькі вироби, які є свідченням про історію польської культури, соціальні та економічні зміни тощо.

У музейному реєстрі вже є близько 22 тисяч експонатів, а завдяки акції "Малі Великі Історії" до музею надійшло, на цей момент, майже 5500 об’єктів. Колекція музею збагатилася також на понад 180 цифрових копій документів, фотографій і аудіозаписів.

Значну частину пожертв складають книжки, преса та різного роду архівні матеріали й документи: рукописи, офіційні матеріали, дипломи, посвідчення, брошури чи квитки.

Серед отриманих пам’яток своє місце знайшли, зокрема, туалетний столик ХІХ століття зі схованкою, у якій зберігалися документи Підпільної Держави під час Другої світової війни, лист короля Яна Казимира до іновроцлавського хорунжого Свентослава Вільгостовського, датований 1660 роком, середньовічні хрестики XI-XIV століть, циліндр 1900 року разом з оригінальною дерев’яною упаковкою, альбоми з сімейними фотографіями та колекції фотографій, які документують різні політичні події у Польщі 80-х років ХХ століття, матриця і рамка для трафаретного друку з текстом присяги "Солідарності, що бореться" та короткою історією організації, а також кам’яні таблиці з каплиці Польського дому у Відні, пов’язані з боротьбою за незалежність, створені протягом 1914-20 років.

Музей також отримав колекцію кількасот об’єктів, пов’язаних з кількома польськими аристократичними родами ХІХ і ХХ стотліть, насамперед Любомирських, колекцію іграшок, дитячого одягу і дрібних предметів періоду ІІ Речі Посполитої, а також зібрання матеріалів (друкованих і рукописних) щодо військових дій у Північній Мазовії у серпні 1920 року, авторства ротмістра Влодзімежа Квапішевського.

Отримані пам’ятки увійдуть до складу новоствореної колекції Музею історії Польщі. Частина подарованих предметів потрапить до постійної експозиції Музею, а всі інші пожертви будуть належним чином законсервовані, заради дослідників минулого і для майбутніх періодичних виставок.

Усі, хто зацікавлений передачею пам’яток до Музею, можуть звертатися особисто, за допомогою телефону або електронної пошти. Всі пропозиції будуть розглянуті співробітниками Музею.

Телефон: 22 211 90 02, факс: 22 211 90 33.

Адреса музею: Варшава, вул. Мокотовська, 33/35 00-560.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.