В Івано-Франківську знайшли імовірне поховання жертв НКВД. ФОТО

Поруч із міським озером в Івано-Франківську виявили масове поховання періоду 1940-х років

У могилі, за підрахунками науковців, лежать останки щонайменше 50 жертв, передають "Франківчани".

Поховання кілька днів тому виявили працівники "Прикарпаттяобленерго", які прокладали в землі кабель поруч із єврейським кладовищем на провулку Матросової в Івано-Франківську. За словами очевидців, робітники намагалися одразу закопати яму з останками, проте місцеві мешканці не дозволили їм цього зробити та зателефонували в поліцію.

Фото: Юрій Присяжнюк

"Ми їх зразу просили не копати, бо тут можуть бути поховання. Але голова садового товариства нам сказав, що це — приватизована територія і там нічого немає", — розповідає пані Галина, яка мешкає недалеко від виявленого поховання.

 Фото: Юрій Присяжнюк

Зараз розкопки тут проводять науковці комунального підприємтсва "Пам'ять". Із траншеї та куп ґрунту вони вже викопали близько двох мішків людських кісток та елементів одягу. Зокрема, науковці виявили фрагменти жіночого та дитячого взуття. 

 Фото: Юрій Присяжнюк

"Людські останки залягають шаром 30 сантиметрів, можливо — глибше, ми поки що не можемо сказати точно. Довжина ями складає, поки що, 5 метрів. Останки перебувають в анатомічній цілісності, але розташування тіл не має жодного порядку. Тобто, тіла опинилися в ямі без будь-якого упорядкування", — розповів журналісту "Франківчан" керівник комунального підприємства "Пам'ять" Василь Тимків.

 Фото: Юрій Присяжнюк

За словами Василя Тимківа, останки, найімовірніше, належать жертвам комуністичних репресій періоду після ІІ світової війни. Про це свідчать особливості могили, зокрема — її невелика глибина. НКВД використовував для поховання природні нерівності рельєфу — рови та заглиблення, не намагаючись викопати глибоку яму. Окрім того, за свідченням місцевих мешканців, у 40-х роках НКВД регулярно привозив до цього місця вантажівки з тілами людей.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.