У США під пам'ятником конфедератам знайшли капсулу, якій 102 роки

1 липня під час демонтажу пам’ятника конфедератам у Сент-Льюїсі, штат Міссурі, робітники виявили капсулу, закладену у фундамент 102 роки тому.

Знесення пам’ятника конфедератам у Форест-Парку почалося в понеділок і було частиною угоди між Сент-Луїсом та Музеєм Громадянської війни штату Міссурі, передає CNN.

Мідна капсула часу була запечетана у центрі самої основи монумента за близько місяць до того, як його завершили, повідомив Марк Траут, виконавчий директор Музею Громадянської війни Міссурі, який знав про існування капсули з історичних документів.

"Ми знали, що десь вона є, тому виймали 40 тонн бетону з фундамента пам’ятника дуже обережно, аж доки не дісталися самого дна", — сказав Траут.

Далі робітники знайшли кам’ятну табличку з написом "На цьому місці буде зведено пам’ятник на пошану солдатів та матросів Конфедерації". Монумент було урочисто відкрито 1914-го.

Траут очікує, що всередині капсули можна буде знайти документи, журнал із статтею про пам’ятник, а також лист до того, хто дістанеться знахідки.

Однак, каже він, все одно в капсулі можуть бути несподіванки. "Ми знаємо про кілька рчей, які всередині, але ж ми не знаємо всього", — каже він. Її планують відкрити на найближчому заході зі збору коштів для Музею Громадянської війни Міссурі.

Капусла має довжину 18 дюймів (45.72 см), 10 дюймів (25,4 см) у глибину та 10 дюймів у висоту.

Демонтаж пам’ятників у Сент-Льюїсі є наслідком більш критичного переосмислення громадами американського Півдня публічних символів Конфедерації.

На думку опонентів, пам’ятники невідповідно прославляють повстанську ідеологію рабства та виправдовують ідеологію "Програної справи", яка проголошує, що боротьба за права штатів була головною рушійною силою Конфедерації, хоча переважна більшість доказів свідчать про протилежне.

Прихильники заявляють, що вони розглядають монументи як символічну данину пошани до спадщини гордого Півдня. 

ДОВІДКА:

Конфедеративні штати Америки ("Конфедерація") — об'єднання 11 південних штатів, чия економіка ґрунтувалася на сільському господарстві та праці чорношкірих рабів. Їм протистояли 24 промислові північних штати, згрутовані в Союз штатів.

У 1861—1865 між Конфедерацією та Союзом північних штатів точилася Громадянська війна, яка завершилася поразкою Півдня. Одною з причин війни було ставлення сторін до скасування рабства по всій державі.

Як повідомлялося, 29 червня в м. Миколаєві відкрили капсулу з посланням від комсомольців 1967 року і заклали нову. 

8 червня в російському м. Тольятті в Росії не змогли знайти закладену в 1967 році капсулу з посланням від комсомольців.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.