Арка, Щорс і "Таращанець". Які радянські пам'ятники ще лишилися в Києві? СПИСОК

На сьогоднішній день у Києві налічується 10 пам’ятників і 18 пам’ятних знаків, які підлягають демонтажу відповідно до закону про декомунізацію.

Про це розповів Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у коментарі для сайта 44.ua.

Така кількість об’єктів залишається станом на 15 червня 2017 року.

Зокрема, це скульпутури радянському письменнику Миколі Островському, авторові ідеологічного роману "Як гартувалася сталь", генералу Червоної армії Михайлу Кирпоносу, кінна статуя комдиву Червоної армії часів Української революції Миколі Щорсу і скульптурна композиція екіпажу панцерного потяга "Таращанець".

Серед пам’ятних знаків вирізняються Арка Дружби народів зі скульптурною композицією "Возз'єднання України та Росії", барельєф "Більшовикам 1918" на заводі "Арсенал", арельєф Леніну на ст. м. "Театральна", а також пам’ятна дошка міністру оборони СРСР маршалу Андрію Гречку.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.