Сталіну та Берії висунули підозру в депортації кримських татар

Прокуратура Криму підписала повідомлення про підозру Йосифу Сталіну і Лаврентію Берії в насильницькому переселенні в 1944 році кримськотатарського народу та представників інших національних груп з території Кримської АРСР.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби Генеральної прокуратури у четвер, передає "Українська правда".

У повідомленні вказується, що у грудні 2015 року прокуратура Автономної Республіки Крим розпочала розслідування у відповідному кримінальному провадженні.

"За півтора року у ході досудового слідства до державних архівів направлено 53 запити, 52 – до вищих навчальних закладів та 67 – до наукових бібліотек. Інформація збиралася по всіх державних установах на території України. Отриману інформацію опрацьовано та складено 103 протоколи огляду вказаних документів", – йдеться у заяві.

Згідно із повідомленням, прокуратура направила запити про міжнародну правову допомогу до Республіки Узбекистан, Республіки Казахстан і Російської Федерації.

"Окрім цього оглянуто 310 томів кримінальної справи, у якій 13.01.2010 винесено постанову, згідно з якою Голодомор Українського народу 1932-1933 років визнано геноцидом, а представників органів державної влади СРСР Йосифа Сталіна, В'ячеслава Молотова, Лазаря Кагановича та інших визнано винними в організації та скоєнні зазначеного злочину", - сказано у заяві.

Повідомляється, що на сьогоднішній день встановлено понад 250 сімей – потенційних потерпілих, а в якості свідків та потерпілих допитано 63 особи, з яких – 45 мешканців тимчасово окупованої території АР Крим.

У цьому кримінальному провадженні складено реєстр осіб, щодо яких особисто та їх сімей представниками радянської влади були вчинені дії з насильницького переселення.

Повідомлення про підозру у злочині депортації кримськотатарського народу та представників інших національностей підписала начальник відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення АР Крим Світлана Блудова.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.