Спецпроект

Проект про "український націоналізм" пройшов у Сейм

Сенатори правлячої партії "Закон і справедливість" не погодилися відкликати з Сейму законопроект про заборону пропаганди комунізму або іншого тоталітарного устрою, в тому числі, "литовського і українського націоналізму".

Про це повідомляє Мультимедійний портал українців Польщі PROstir.pl

Законопроект наприкінці минулого року розкритикували представники української нацменшини у Польщі. На їхню думку, прийняття такого закону відкриє двері до демонтажу більшості українських пам’ятників на території Польщі.

Спікер польського Сенату Станіслав Карчевський намагався відкликати законопроект з парламенту, проте програв із сенаторами. У додатку партійні колеги звинуватили його в діях "під тиском з боку інших столиць".

 Сесійна зала Сенату Республіки Польща

Автор суперечливої поправки про заборону "українського і литовського націоналізму", сенатор Єжи Червінський захищав законопроект — повідомляє у четвер "Gazeta Wyborcza".

"Чи щось змінилося в міжнародному оточенні Польщі за останні два місяці, що ми мусимо давати задній хід?" — запитав він 21 лютого на спільному засіданні трьох комітетів Сенату, які розглядали прохання Карчевського про відкликання закону. 

Сенатор Єжи Червінський

Джерело: Wiki

Єжи Червінський також припустив, що причиною зміни рішення про закон був тиск з боку інших країн:

"Чи ми скасовуємо закони після втручання українського посла в Польщі? Чи ми тут самостійно приймаємо рішення, чи, як це було раніше, під тиском інших столиць? Раніше була Москва, потім Берлін, а тепер Київ! — обурювався Є. Червінський. — Або ми є Сенатом суверенної Польщі, або ні".

Історик і сенатор "Права і справедливості" Ян Жарин також припустив, що спікер прийняв рішення після переговорів з "трьома суб’єктами: посольствами Литви, України та Німеччини".

"Чи не постраждає престиж Сейму і Сенату, коли обидві палати прогнуться під зовнішнім тиском?" — запитував сенатор Жарин.

Спільна комісія відхилила прохання спікера про відкликання суперечливого законопроекту. У вівторок цього пункту не було на порядку денному.

Таким чином, долю законопроекту вирішуватимуть депутати Сейму.

Нагадуємо: Законопроект, внесений депутатом Томашем Жимковським, передбачає зміни до тексту чинного закону про Інститут національної пам'яті Польщі.

Статтю 1 пропонується доповнити пунктом 2а в такій редакції:

"Злочинами українських націоналістів та українських формацій, що колаборували із ІІІ Рейхом, у визначенні закону, є дії, здійснені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, які полягають у застосуванні насильства, терору або інших форм порушення прав людини проти як окремих особистостей, так і груп населення, а особливо – проти населення польського.

Злочином українських націоналістів та українських формацій, що колаборували із ІІІ Рейхом є також участь у винищенні єврейського населення та геноциді громадян ІІ Речіпосполитої Польської на теренах Волині і Східної Малопольщі".

Це дозволитьрозширити коло випадків, які підпадають під санкції статті 55 чинного закону:

"Кримінальна відповідальність за публічне і всупереч фактам заперечення злочинів.

Той, хто публічно і всупереч фактів заперечує злочини, про які ідеться у ст 1. […] підлягає штрафу або позбавленню волі на термін до 3-х років".

Відповідно, за заперечення участі "українських націоналістів і українських формацій, що колаборували з ІІІ Рейхом" можна буде одержати штраф або й сісти за ґрати на три роки. Жодної відповідальності за заперечення польської участі в Голокості чи інших злочинах Другої світової війни законопроектом не передбачено.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.