Папа Римський замість Патріса Лумумби. У Києві перейменували вулицю, проспект і площу

У Києві з'явилися вулиця Івана Павла Другого, проспект Соборності та Деміївська площа.

Київський міський голова Віталій Кличко підписав розпорядження про перейменування трьох топонімів Києва, яке набуло чинності 4 листопада після публікації в офіційному органі Київської міської ради газеті "Хрещатик".

Відтепер вулиця на честь першого прем'єр-міністра Демократичної Республіки Конго (1960-1961) Патріса Лумумби в Печерському районі називатиметься іменем Папи Римського (1978 - 2005) Св. Іоанна Павла ІІ.

Проспект Возз'єднання в Дніпровському районі, названий так у 1959 році на честь "возз'єднання" України з Росією в 1654 році, перетворився на проспект Соборності.

Московській площі в Голосіївському районі повернено її історичну народну назву Деміївська площа.

Нагадаємо, нещодавно Київрада пітримала перейменування вулиці Льва Толстого на вулицю Євгена Чикаленка.

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та ТОПОНІМІКА

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.