Проспекту Івасюка - бути. КМДА виявила численні накрутки в голосуванні

Київська міська державна адміністрація рекомендувала внести на засідання Київради пропозицію перейменувати проспект Героїв Сталінграда на проспект Володимира Івасюка.

Про це "Історичній правді" повідомило джерело в КМДА. 

Протистояння прихильників і противників перейменування точилося протягом кількох місяців. Онлайн-голосування на сайті КМДА, що тривало з 18 серпня по 18 жовтня цього року, завершилося результатом 737 "за" і 765 "проти".

Однак перевірка IP-адрес показала, що противники нової назви застосовували технології накрутки голосів. Із низки IP-адрес було віддано по 20-30 голосів, в той час, як кожен користувач мав право лише на один голос.

Загалом біля 200 голосів "проти" виявилися фальшивими. Відповідно, під час остаточного підрахунку їх не враховували, а отже голосів за нову назву імені Івасюка виявилася більшість.

Остаточно перейменування повинне бути затверджено засіданням Київської міської ради.

ДОВІДКА:

Володимир Івасюк (1949-1979) - один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.

Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Його твори здобули масову популярність в СРСР і світі.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія - самогубство - підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер

1971: мюзикл Івасюка "Червона Рута" (ВІДЕО)

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.