У Києві може з'явитися вулиця імені діячки ОУН Людмили Фої. ДОКУМЕНТ

Київска міська державна адміністрація рекомендує перейменувати вулицю Генерала Наумова на вулицю Людмили Фої.

Про це написав історик, дослідник біографії Людмили Фої Володимир Іванченко у "Фейсбуці". Він же був й ініціатором пропозиції по перейменуванню.

3 жовтня Комісія з питань найменувань КМДА на своєму засіданні рекомендувала Київському міському голові внести на засідання Київської міської ради подання перейменувати вулцю Наумова у Святошинському районі столиці на вулицю Фої. 

Громадське обговорення на сайті КМДА показало, що за зміну назви вулиці виступають 773 осіб, що проголосували, при 549 проти.

 

ДОВІДКА:

Михайло Наумов (1908 - 1974) - генерал-майор, діяч радянського партизанського руху в Україні (1941-1944), високопосадовець НКВД, Герой Радянського Союзу. Росіянин. Служив у Прикордонних військах ОГПУ - НКВД (1930-1941). Боєць, начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області (1942-1943), командир з'єднання партизанських загонів ім. Хрущова (з'єднання Українських кавалерійських загонів, 1943-1944).

Здійснив низку успішних кавалерійських рейдів Центром, Півднем і Заходом України: Степовий (лютий - квітень 1943 року); рейд Київищою і Житомирщиною (12 липня - 22 грудня 1943 року); Хрущовський (Західний) рейд (22 січня - 22 березня 1944 року).

Після війни продовжив службу в Прикордонних військах. Начальник Управління НКВД Чернівецької області (1946 - 1951), начальник Управління НКВД Ленінграда і Ленінградської області (1951-1953), начальник Внутрішніх військ УРСР (1953-1960).

Людмила Фоя (1923 - 1950) - член ОУН(б) з 1942 року, учасниця антнімецького підпілля в Києві. У 1944 році заарештована НКВД, завербована під псевдо "Апрельськая". У травні 1944 року випущена з метою проникнути в підпілля на Волині.

На допиті Служби безпеки ОУН розповіла про завдання НКВД і погодилася стати учасницею оперативної гри з радянськими спецслужбами. Завдяки Фої протягом липня 1945 - серпня 1946 року СБ ОУН змогла ліквідувати трьох агентів, яких НКВД намагався впровадити в структури ОУН. Застрелилася, аби не потрапити а полон в бою із Внутрішніми військами МГБ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.