Спецпроект

Сейм хоче встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду на Волині (ВІДЕО)

Польський Сейм хоче встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти мешканців Другої Речі Посполитої, тобто міжвоєнної Польщі.

Про це повідомляє Мультимедійний портал українців Польщі PROstir.pl

Саме такі формулювання містяться в тексті резолюції щодо Волинської трагедії. У вівторок, 19 липня текст пройшов перше читання на парламентських комісіях зв’язку з поляками за кордоном та культури і засобів масової інформації.

Основою резолюції став проект правлячої партії "Право і справедливість". Після прийняття поправок проект наголошує, що злочин мав місце у 1943—1945 роках.

Водночас парламентарії підкреслюють, що під час Другої світової війни на цій території зіткнулися два тоталітаризми — Третій Райх і Совєтський Союз. Дії цих країн сприяли розпалюванню ненависті щодо етнічних і релігійних меншин.

У проекті читаємо про невдалі спроби порозуміння між українськими організаціями та представниками польської підпільної держави.

У резолюції мова про те, що липень 1943 року став апогеєм хвилі злочинів, скоєних ОУН, УПА і СС Галичина. В результаті, як окреслює польський Сейм, геноциду в 1943—1945 роки було вбито більше ста тисяч громадян Речі Посполитої.

Польський Сейм також висловлює визнання польським формуванням, у тому числі армії, яка захищала мирних жителів.

 

Також підкреслюється роль кресов’ян, що протягом багатьох десятиліть "вимагали правди про геноцид", керуючись лозунгом "Не помсти, але пам’яті вимагають жертви".

Об’єднані комісії протягом першого читання вказали, що в 1943—45 роках загинули представники інших національностей, а також українці, "які стали на захист жертв". Парламент висловив їм свою вдячність і закликав президента вшанувати цих людей державними нагородами.

Також наголошено, що пам’ятаючи про злочини українських націоналістів, не може мовчати і "релятивізувати польську відповідь", у результаті якої загинули цивільні українці.

У резолюції висловлюється солідарність з Україною, яка бореться з зовнішнім агресором за територіальну цілісність. Підкреслюється, що єдиною істинною дорогою є шлях до примирення.

Друге читання резолюції відбудеться завтра, у середу, 20 липня.

За резолюцію має проголосувати Сейм на пленарному засіданні. Теперішнє засідання, від 19 до 22 липня, є останнім засіданням Сейму перед канікулами.

Відео дискусії (польською мовою) доступне тут:

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.