В Росії оцифровують базу даних втрат у Першій світовій

Федеральна архівна агенція (РФ) обіцяє оцифрувати нещодавно виявлену картотеку втрат Російської імператорської армії в Першій світовій війні до 2018 року.

Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на керівника агенції Андрєя Артізова.

"Ми розраховуємо, що вже до кінця 2017 року можна буде шукати необхідну інформацію за прізвищем, ім'ям, по-батькові, за званням та чином, за номером військової частини, за місцем битви, за долею (убитий, поранений, контужений), за місцем поховання", - озвучив плани Артізов.

Він зазначив, що у знайденій картотеці - близько 8 млн карток. Наразі оцифровано понад 3 млн з них.

Створити електронну базу даних втрат закликав в січні 2014 року спікер Держдуми РФ Сєрґєй Наришкін. Тоді він звернув увагу на унікальну картотеку Тобольського музею-заповідника. У ній - відомості Бюро обліку втрат на фронтах Першої світової війни з даними 7 млн ​​осіб.

На думку військового історика, доцента істфаку КНУ ім.Шевченка Андрія Руккаса, під час Першої світової війни загинуло до 1,5 млн українців - як мобілізованих до РІА й Австро-Угорської армії, так і цивільних.

Нагадаємо, в серпні 2014 року обіжений президент РФ Владімір Путін заявив, що у Росії вкрали перемогу в Першій світовій війні.

Російська імперія (після лютого 1917 року - Російська республіка) брала участь у Першій світовій війні з 1 серпня 1914 року до підписання Брест-Литовського миру за участю Української Народної республіки 3 березня 1918 року. Більшість бойових дій Східного театру війни відбувалися на території України (Карпати, Галичина, Волинь, Поділля).

За даними ГУ Генерального штабу від жовтня 1917, втрати Російської імператорської армії склали 775 тисяч осіб. За даними Центрального статистичного управління СРСР від 1925 року, загинуло та зникло безвісти близько 855 тисяч.

Сучасні історики стверджують, що втрати РІА - значно більші, до 2,5 млн людей, (з них близько 600 тисяч - українців). Також внаслідок бойових дій загинуло близько 1 млн цивільних підданих Санкт-Петербурга.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.