В Росії оцифровують базу даних втрат у Першій світовій

Федеральна архівна агенція (РФ) обіцяє оцифрувати нещодавно виявлену картотеку втрат Російської імператорської армії в Першій світовій війні до 2018 року.

Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на керівника агенції Андрєя Артізова.

"Ми розраховуємо, що вже до кінця 2017 року можна буде шукати необхідну інформацію за прізвищем, ім'ям, по-батькові, за званням та чином, за номером військової частини, за місцем битви, за долею (убитий, поранений, контужений), за місцем поховання", - озвучив плани Артізов.

Він зазначив, що у знайденій картотеці - близько 8 млн карток. Наразі оцифровано понад 3 млн з них.

Створити електронну базу даних втрат закликав в січні 2014 року спікер Держдуми РФ Сєрґєй Наришкін. Тоді він звернув увагу на унікальну картотеку Тобольського музею-заповідника. У ній - відомості Бюро обліку втрат на фронтах Першої світової війни з даними 7 млн ​​осіб.

На думку військового історика, доцента істфаку КНУ ім.Шевченка Андрія Руккаса, під час Першої світової війни загинуло до 1,5 млн українців - як мобілізованих до РІА й Австро-Угорської армії, так і цивільних.

Нагадаємо, в серпні 2014 року обіжений президент РФ Владімір Путін заявив, що у Росії вкрали перемогу в Першій світовій війні.

Російська імперія (після лютого 1917 року - Російська республіка) брала участь у Першій світовій війні з 1 серпня 1914 року до підписання Брест-Литовського миру за участю Української Народної республіки 3 березня 1918 року. Більшість бойових дій Східного театру війни відбувалися на території України (Карпати, Галичина, Волинь, Поділля).

За даними ГУ Генерального штабу від жовтня 1917, втрати Російської імператорської армії склали 775 тисяч осіб. За даними Центрального статистичного управління СРСР від 1925 року, загинуло та зникло безвісти близько 855 тисяч.

Сучасні історики стверджують, що втрати РІА - значно більші, до 2,5 млн людей, (з них близько 600 тисяч - українців). Також внаслідок бойових дій загинуло близько 1 млн цивільних підданих Санкт-Петербурга.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.