Поляки та українці згадують річницю найбільшого повстання проти Росії

У Польщі цими днями згадують річницю Січневого повстання – збройного виступу поляків проти панування Російської імперії на їхніх землях.

Про це повідомляє Польське радіо.

Повстання розпочалося 22 січня 1863 року і тривало протягом двох років. Участь у битвах та виступах взяли понад 200 тисяч осіб, окрім поляків за зброю також взялися литовці, українці та білоруси.

Повстанці створили тимчасовий Національний уряд, зайняли російські казарми на терені Царства польського. До осені 1864 року відбулося майже 1200 битв, останні загони партизанів чинили опір до весни 1865. Учасники вимагали повного відновлення польської незалежності, подібно як і під час Листопадового повстання 1830–31 років лунав лозунг "За нашу і вашу свободу", скерований до інших народів, які жили на землях давньої Речі Посполитої.

Повстання зазнало поразки. Тисячі учасників загинули, близько 40 тисяч були вислані до Сибіру. Січневе повстання стало важливим символом для наступних поколінь поляків у боротьбі за незалежність.

У п’ятницю спеціальні заходи з нагоди 153 річниці повстання відбулися у Президентському палаці в Варшаві. Тематична виставка у суботу відкриється в Історичному музеї.

У Києві 23 січня проходить зустріч, присвячена річниці повстання - організатором заходу на терені музею "Київська фортеця", де в XIX сторіччі розстрілювали полонених повстанців, стало посольство Польщі в Україні.

У програмі - лекція про незнані елементи історії повстання та демонстрація фільму "Ескадрон".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.