В Китаї зруйнували 36-метрову золоту статую Мао. ФОТО

В Китаї розібрали гігантську статую Мао Цзедуна, встановлену кілька днів тому. Провінція Хенань, мешканці якої збудували монумент - одна з найбільш постраждалих від голоду в часи Мао. Але саме в цих регіонах росте культ "Великого Керманича".

Про це повідомляє Guardian.

36-метровий монумент засновнику Комуністичної партії Китаю було встановлено у сільській місцевості провінції Хенань. Спорудження пам'ятника коштувало 3 млн юаней (близько $470 тис).

Фотографії "мега-Мао" стали вірусними в китайському інтернеті. Користувачі обурювалися несмаком авторів статуї, пофарбованої в золотий колір.

"Чому б не витратити ці три мільйони на місцеву освіту?" - висловив загальний настрій один із користувачів китайської соцмережі Weibo.

Серез інтернет-користувачів країн Заходу монумент теж викликав зливу "фотожаб" і жартів штибу "Мао, що сидить на унітазі".

 

Не минуло й кілька днів, як пам'ятник взялися розбирати. На оприлюднених фото видно, що руки і ноги "Великого Керманича" вже від'єднані від статуї. На тому місці, де була голова - чорна тканина.

Монумент розібрано за рішенням влади Китаю. Згідно з офіційним повідомленням, під час будівництва "було порушено узгоджувальний процес".

 

Керівник Дослідницького центру Мао Цзедуна Лю Цзянву наголосив, що мешканці провінції Хенань мріяли про те, щоб ім'я китайського революційного лідера було вшановане гідним меморіалом.

"В сучасному Китаї Мао є символом чесності та справедливості, - сказав Лю. - В серцях простих людей Мао Цзедун уособлює ці чесноти, ось люди і виявляють до нього такі емоції".

 

У грудні 2015 року контрольована китайським урядом англомовна газета Global Times повідомляла, що в сільськогосподарських регіонах КНР набирає сили культ Мао. У ряді провінцій будуються статуї і навіть храми на честь "Великого Керманича".

Провінція Хенань була епіцентром Великого китайського голоду 1959-61 рр., який став наслідком "Великого стрибка" - невдалої спроби Мао Цзедуна індустріалізувати країну. Внаслідок голоду вмерло від 10 до 30 млн громадян Китаю, з них у Хенань - близько 3 млн людей.

 

Нагадаємо, в серпні 2015 року окупаційна влада так званої "ДНР" пообіцяла знести пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 рр., встановлений у Сніжнянському районі, який постраждав від голоду найбільше з усіх регіонів Української СРР.

Інші матеріали за темами КИТАЙ — МОНУМЕНТИ — ГОЛОДОМОР

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.