Польща й далі зноситиме радянські пам'ятники - посол у РФ

Рішення влади Польщі щодо демонтажу того чи іншого пам'ятника часів радянської епохи не суперечить міжнародним зобов'язанням Варшави.

Про це в інтерв'ю Інтерфакс заявила посол Польщі в РФ Катажина Пелчинська-Наленч.

За словами дипломата, прийняті Польщею зобов'язання стосуються тільки кладовищ та місць поховань, і їх польська влада старанно виконує.

Але символічні пам'ятники, під якими немає поховань, не потрапляють в ці списки, оскільки "не охороняються міжнародними угодами, в тому числі і двосторонніми угодами між Польщею та Росією".

Таких монументів на території Польщі знаходиться близько 290, додала посол.

"Це так звані пам'ятники подяки Червоної Армії, які були поставлені в Польщі після 1945-го року і це не було рішенням польського народу, - зазначила Пелчинська-Наленч. - Червона армія сприймається в Росії як армія, яка перемогла фашизм, і це правда. Але ми знаємо, що вона також підпорядкувала собі країни Центральної Європи, у тому числі Польщу, в 1939-1941 рр. і після 45-го року. Польща припинила бути вільною країною".

За її словами, в результаті дій Червоної армії тисячі польських громадян загинули, були заслані або відправлені до в'язниці.

"З цим теж асоціюється Червона Армія, - підкресилал дипломат. - Тому символічні пам'ятники подяки сприймаються як символ радянського панування в Польщі, і вони встановлювалися тоді як символ радянського панування. І сьогодні, коли місцеві влади приймають рішення про демонтаж пам'ятників, вони керуються цими історичними причинами та побажаннями місцевого населення".

Як відомо, напередодні у польському місті Мелець було демонтовано пам'ятник подяки Червоної Армії.

МЗС РФ висловив осуд рішенням польської влади, заявивши, що польська сторона порушила ряд домовленостей між Росією та Польщею.

Нагадаємо, восени 2011 року в центрі Варшави було демонтовано пам'ятник воїнам-червоноармійцям.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.