Мінкульт пропонує дозволити музеям торгувати експонатами

У пропонованій Міністерством культури концепції змін до закону України "Про музей і музейну справу" є пункт про надання музеям України права продавати експонати з їхніх зібрань.

Про це повідомляє ZIK із посиланням на в.о. директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Ларису Возницьку-Разінкову.

За її словами, проект концепції обговорювався під час онлайн-наради музейників із представниками Мінкульту. Участь у нараді взяли представники музеїв зі Львова, Одеси, Дніпропетровська й Чернігова.

Усі музейники були незгодні з восьмим пунктом концепції, де йдеться про те, що музеї "матимуть право продавати експонати", наголосила Возницька-Разінкова.

"Цей пункт Мінкультури уже декілька разів пробувало нав’язати, але музеям вдавалося відхиляти його, - пояснила в.о. директора. - Наслідки дозволу продавати експонати будуть катастрофічними. Це призведе, перш за все, до корупційних схем у комісії, яка вирішуватиме, що продавати чи не продавати".

Вона додала, що через такий дозвіл установи можуть утратити багато пам’яток, серед них і такі, які були подаровані або заповідані для передачі саме до музеїв.

За її словами, концепція ще не остаточна, Мінкульт продовжує доопрацьовувати документ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.