У Москві перенесли встановлення пам'ятника київському князю

Встановлення пам'ятника київському князю Володимиру в Москві перенесли на 2016 рік.

Про це повідомили в мерії Москви, передає УП із посиланням на ТАСС.

Натомість у вівторок в центрі Москви за участю патріарха РПЦ Кірілла закладуть перший камінь для встановлення пам'ятника князю Володимиру.

У заході візьме участь також мер Москви Сєрґєй Собянін, повідомила прес-служба мерії.

Установку пам'ятника, заплановану раніше на 4 листопада, перенесли на 2016 рік.

Рішення про встановлення пам'ятника князю Володимиру на Боровицької площі Москви має бути узгоджено з Мінкультури РФ і Центром Світової спадщини ЮНЕСКО, оскільки площа входить до складу Кремля і охороняється цією організацією.

Нагадаємо, днями російські окупанти знищували герби України (знаки київського князя Володимира Великого) на будівлі в центрі Донецька.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.