Знову згадали, що в будинку Сікорського - не музей, а звалище. ФОТО

Пам'ятка історії - будинок в центрі Києва, де в 1889-1912 роках жив легендарний авіаконструктор Ігор Сікорський - продовжує занепадати.

Відповідні фото у своєму Facebook оприлюднив голова партії "Демократичний Альянс" Василь Гацько.

"Знаєте, що це? - написав він. - Будинок, у якому народився і виріс Ігор Сікорський".

 

Політик нагадав, що у підвалі цього будинку була облаштована імпровізована аеродинамічна лабораторія. Тут задумувалися перші літаки видатного авіаконструктора. І "саме тут народилася мрія українського розробника про вертикальний зліт", яку він здійснив вже в США.

"Гвинтокрили його компанії і досі в парку американських президентів, - написав Гацько. - Втім, у Києві його будинок розвалюється. Вкрали навіть пам'ятну дошку. Не вміємо ми вшановувати геніальність українців. Так само, як не вміємо і заробляти на цьому".

 

Він зазначив, що зараз належить Міноборони, а якщо не надати ій належної уваги, то "замість музею Сікорського на Ярославому Валу 15-б виросте ще одна свічка".

"Таких будівель у Києві чимало. На цю під час виборчої кампанії звернули мою увагу кияни. Поки наші рахують голоси, забіг подивитися на неї. Гарний буде музей", - пообіцяв політик.

"Заступник Міністра оборони доручив мені розібратись в питанні щодо "Будинку Сікорського", - написала в коментарі під постом користувачка Тетяна Садова. - Усіх охочих долучитись прошу надсилати свої контактні дані на адресу wsadova@gmail.com".

До речі, в цьому ж будинку в 1970-х роках мешкав не менш легендарний кібернетик Віктор Глушков.

Створити музей у будинку на Ярославовім Валу, 15-б обіцяють уже близько 20 років, але все ніяк не зроблять, зазначав у коментарі до своєї відеоекскурсії закинутими пам'ятками міста (2011 рік) києвознавець Михайло Кальницький.

У 2012 році висловлювалися пропозиції назвати аеропорт "Бориспіль" на честь Сікорського. Ось що тоді про будинок написав автор ІП журналіст Олександр Ластенко:

Ще в 1980-х визнаний аварійним, будинок належить Міністерству оборони України. Свого часу показний регіонал Олександр Кузьмук, бувши міністром оборони, зламав всі домовленості про створення в будинку Музея історії авіації і повітроплавання імені І.Сікорського.

Кузьмук відмовився передати споруду в довгострокову оренду фонду ім.Сікорського. Фінансувати цей фонд і надати необхідні експонати для музею збиралася американська компанія "Сікорскі Ейркрафт", а також сім’ї дітей та онуків Ігоря Сікорського.

Дуже схоже, що всі чекають, коли ж будівля завалиться, залишивши після себе чудовий майданчик в історичному центрі".

В Міноборони ж запевняли, що це фонд порушив домовленості, залишивши будинок, в якому до того був відомчий готель, на 10 років без ремонту.

У 2013 році вкотре повідомлялося про плани створити в будинку на Ярославовім Валу, 15-б музей Ігоря Сікорського. Відповідний проект розробили спеціалісти Національного заповідника "Софія Київська".

У Державному політехнічному музеї при НТУУ "КПІ" є відділ авіації та космонавтики, названий на честь Сікорського.

Дивіться також:

100 років "мертвій петлі". Зроблено в Києві

Аерофотозйомка Першої світової війни. ФОТО

Перший український авіатор - оспіваний Блоком соратник Міхновського

Іван Кожедуб. Великий українець і найбільший ас союзників

Як СРСР збивав над Карелією корейський "боїнг". ФОТО

Інші матеріали за темою "Авіація"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.