Інститут національної пам’яті хоче історичне лобі у Парламенті

Установа закликає членів Парламенту створити міжфракційне депутатське об’єднання "Пам’ять і порозуміння".

Для країни важливо дізнатися справжню історію та знайти порозуміння у питаннях гуманітарної політики — переконані в Українському інституті національної пам’яті.

Інститут закликав парламентарів долучитися до організації загальнонаціонального діалогу довкола складних питань минулого, зокрема злочинів проти прав людини.  

"Україна зараз потребує системної і скоординованої державної політики національної пам'яті, спрямованої на консолідацію суспільства", — вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У парламенті, що розпочав свою роботу після Революції гідності, важливо створити міжфракційне депутатське об’єднання, яка розумітиме важливість і на законодавчому рівні вирішуватиме питання гуманітарної політики, проблеми десовєтизації суспільних відносин, насамперед — державного управління.

"Таке "історичне лобі" активно діє у Європарламенті, парламентах Литви, Латвії, інших країн ЄС. — розповів Володимир В’ятрович. — Подібного об’єднання гостро потребує Україна, аби прийняти ряд законів зі сфери національної пам’яті, необхідних для трансформації країни. Їх першочергова мета — дати правову оцінку тоталітарним режимам минулого та не допустити повторення тоталітарних практик в управлінні країною".

Серед законопроектів, які важливо розробити та прийняти найближчим часом, Володимир В’ятрович зокрема назвав закон про забезпечення вільного доступу до архівних документів репресивних органів колишнього СРСР, закон про статус учасників українського визвольного руху, нову редакцію Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій".

В’ятрович висловив сподівання, що депутати відгукнуться на пропозицію, адже питання національної пам'яті та національного порозуміння — це питання державної ваги, особливо в умовах війни.

Нагадуємо, що від липня 2014 року Український інститут національної пам’ять урядовим рішенням повернув собі статус центрального органу виконавчої влади, якого його позбавили у 2010 році.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.