Підтримка незалежності України сягнула історичного максимуму

Серед українців різко зросла кількість прихильників незалежності, що складає рекордні 90% серед дорослого населення.

Про це в інтерв'ю ZN.UA повідомив автор дослідження динаміки підтримки населенням суверенітету України в перші десятиліття її державної незалежності президент КМІС Валерій Хмелько.

"І це не перший випадок, коли певна частина громадян, що не підтримують державну незалежність в умовах, коли ніщо не спонукає думати про можливі загрози, в ситуаціях, коли ці загрози стають реальними, усвідомлює, що незалежність країни складає для неї справжню цінність", - додав він.

За словами Хмелька, перше, явно не економічно мотивоване підвищення чисельності прихильників незалежності було зафіксовано в другій половині 1994 року.

У перші два роки незалежності, в умовах значного зниження рівня життя, гіперінфляції їхня кількість знизилася з 76 до 56%.

Хоча економічна ситуація продовжувала погіршуватися, після президентських виборів 1994-го охочих приєднання до Росії стало помітно менше (особливо на Сході і на Півдні).

Частка прихильників незалежності ще більше збільшилася з початком війни в Чечні і до кінця 1996-го (співпало з появою власних українських грошей) досягла 71% дорослого населення.

В умовах фінансової кризи 1997-1998 років знову значно знизилася (майже до 60%).

Соціолог нагадав, що в 1999-2000 роках, під час другої чеченської війни, зросла до 72%.

При цьому в 2003-му, коли через дії Росії в районі острова Коса Тузла виникла загроза територіальній цілісності України, протягом одного тільки місяці частка прихильників української незалежності зросла з 71 до 77%, але після вирішення конфлікту знизилася до 72%, повідомив президент КМІС.

У серпні 2008-го, під час вторгнення Росії в Грузію підтримка українцями своєї незалежності зросла з 72 до 83%. Зменшення розтягнулося майже на десять місяців і зупинилося на рівні 74%, розповів соціолог.

"Рік за роком підтримка суверенітету України українцями зростала, цей процес стабілізувався. Зараз же сплеск громадянської самосвідомості стався у зв'язку з прямим замахом на територіальну цілісність і суверенітет країни з боку Росії", - резюмував Хмелько.

Українська Правда

Інше за темою "Соціологія"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.