Австралійський депутат 20 років був інформатором КГБ

Архівний центр ім. Вінстона Черчілля при Кембриджському університеті опублікував документи, з яких випливає, що парламентар Австралії від партії лейбористів Альберт Джеймс був інформатором КГБ і мав кодове ім'я "Альберт".

Джеймс співпрацював з радянськими спецслужбами в період з 1960 по 1980 рік, повідомляє Australia-News із посиланням на Sydney Morning Herald.

Кембриджський університет відкрив доступ до архіву Василя Мітрохіна, колишнього співробітника КГБ. В архіві міститься більше тисячі документів.

В опублікованих документах сказано, що Альберт Джеймс десять років передавав конфіденційну інформацію, доступ до якої він мав, працюючи в парламенті. В архівних нотатках немає подробиць про характер і вмісті одержуваних КГБ даних.

За інформацією австралійського видання, завербований агент був добре відомий критикою на адресу уряду США, завдяки цій позиції він і потрапив в поле зору функціонерів КГБ.

Зокрема, Джеймс висловлювався з різкою критикою втручання Австралії у військові дії у В'єтнамі, в той же час високо оцінював курс лідера Куби Фіделя Кастро. Альберт Джеймс якось заявив, що найбільша загроза стабільності і миру виходить від імперських зазіхань США.

Таємний агент КГБ помер в 2006 році у віці 92 років. Ніколи ніхто б не подумав, що політик пов'язаний із радянською розвідкою.

Нагадаємо, у липні 2014 року Кембриджський університет відкрив доступ до архіву Василя Мітрохіна.

Василь Мітрохін багато років працював в архівах КДБ і мав доступ до тисяч документів. Він розчарувався в комунізмі і радянському ладі і почав від руки копіювати документи, які, як він вважав, могли б бути цікаві західним країнам.

Його втеча до Великобританії вважається величезним успіхом британських спецслужб, оскільки привезені ним документи пролили світло на операції радянської розвідки в роки холодної війни.

Сам Мітрохін заявляв, що хотів би, щоб його записи були б доступні широкій публіці. Він помер в 2004 році, і його родичі разом з Архівним центром імені Черчілля в Кембриджі багато зробили для того, щоб втілити це його бажання в життя.

У Центрі імені Черчілля зараз відкриті для перегляду 19 з 33 папок із записами, зробленими Василем Мітрохіним. Частина інформації з архіву Мітрохіна досі залишається засекреченою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.