Телеканал "Дождь" оштрафували за питання про блокаду Ленінграду

Замоскворецький суд Москви стягнув із російського телеканалу "Дождь" 200 тис. рублів (71 тис. грн) за позовом пенсіонерів із Санкт-Петербурга Боріса Івчєнка та Юрія Антонова.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Тим самим суд частково задовольнив позов, за яким пенсіонери просили стягнути з телеканалу 51 млн рублів як компенсацію моральної шкоди після запитання про блокаду Ленінграда.

"Дождь" оскаржуватиме це рішення суду.

"Вважаю, що це справа буде виграна відповідачем раніше в одному з вищих судів Російської Федерації, - зазначив адвокат телеканалу Генрі Рєзнік. - Це рідкісне беззаконня, я називаю це просто сваволею. Я вважаю, що воно [рішення] підказане міркуваннями, далекими від інтересів правосуддя".

Як відомо, в січні 2014 року телеканал "Дождь" розмістив на своєму сайті опитування "Чи потрібно було здати [німцям] Ленінград, щоб зберегти сотні тисяч життів?".

Постановка питання викликала широке обговорення. Депутати Петербурга запропонували прокуратурі закрити телеканал. Опитування засудили і в Держдумі, за закриття каналу висловилися представники телекомунікаційної галузі. Пізніше "Дождь" вибачився за своє питання.

Також: "Поляки дискутують, чи потрібно було повставати проти німців"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.