У Росії вкрали перемогу в Першій світовій - Путін

Президент Росії Владімір Путін вважає, що у Росії вкрали перемогу в Першій світовій війні.

Про це він сказав на церемонії відкриття на Поклонній горі монумента полеглим у тій війні, повідомляє УНІАН.

За словами Путіна, протягом багатьох століть Росія виступала за міцні і довірливі відносини між державами. Так було і напередодні Першої світової, коли Росія зробила все, щоб переконати Європу мирно, безкровно вирішити конфлікт між Сербією і Австро-Угорщиною.

Але Росія "не була почута", і їй довелося відповісти на виклик, "захищаючи братній слов'янський народ, захищаючи себе, своїх громадян від зовнішньої загрози".

"Росія виконала свій союзницький обов'язок, - наголосив Путін. - Її наступи у Пруссії і в Галичині зірвали плани супротивника, дали змогу союзникам утримати фронт і захистити Париж, змусили ворога кинути на схід, де відчайдушно билися російські полки, значну частину своїх сил. Росія змогла стримати цей натиск, а потім перейти в наступ".

"Однак ця перемога була вкрадена у країни, - обурився президент. - Украдена тими, хто закликав до поразки своєї Вітчизни, своєї армії, сіяв чвари всередині Росії, рвався до влади, зраджуючи національні інтереси".

Урочисто відкритий Путіним монумент "Героям Першої світової". Піхота Російської імператорської армії біжить в атаку. Фото: gazeta.ru

За його словами, трагедія Першої світової війни нагадує про те, до чого "призводять агресія і егоїзм, непомірні амбіції керівників держав і політичних еліт, що беруть гору над здоровим глуздом, і замість збереження найблагополучнішого континенту світу - Європи - наражають її на небезпеку".

"Людству давно повинно зрозуміти і прийняти одну найголовнішу істину: насильство породжує насильство, - заявив Путін. - А шлях до миру і процвітання створюється доброю волею і діалогом, пам'яттю про уроки минулих воєн, про те, хто і навіщо їх починав", - сказав він.

Нагадаємо, після Жовтневої революції в Російській республіці, яка привела до влади більшовиків, у березні 1918 року в Брест-Литовську було підписано мирний договір, який визнавав поразку і вихід Росії із Першої світової війни.

Участь у переговорах брали делегації Німецької імперії та її союзників (Австро-Угорської імперії, Османської імперії та Болгарії) і більшовицької Росії та УНР.

Більшовицьку делегацію очолював Лев Троцький, який створив wikileaks-сенсацію того часу, оприлюднивши секретні міждержавні угоди царського уряду про розподіл Південної Європи і Малої Азії. Російська делегація вустами Троцького визнала УНР повноправною стороною в переговорах.

У лютому 1918-го Німеччина з союзниками і УНР уклали сепаратну угоду, яка стала першим мирним договором Першої світової війни.

Союзники Російської імперії у Першій світовій - Британія, Франція та США - відмовилися взяти участь у перемовинах під Брестом. Вони уклали перемир'я із німцями восени 1918 року.

Німеччина, в якій бушувала соціалістична революція, остаточно визнала свою поразку у 1919-му і виплачувала репарації переможцям до 2010 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.