"Батьківщина" проти перейменування вулиці Леніна на вулицю Небесної Сотні

На сесії Шполянської міської ради було прийняте рішення не перейменовувати одну з центральних вулиць міста – Леніна на вулицю Небесної Сотні.

Про це повідомляє сайт партії "Батьківщина".

Із присутніх на сесії 19 депутатів десять осіб проголосували "за" перейменування, ще дев’ятеро – "утрималися". Серед тих, хто утримався, і учасники районної партійної організації ВО "Батьківщина". Своє рішення з цього приводу прокоментував один з депутатів міськради, голова фракції Володимир Горбач:

– "Батьківщинівці" серйозно підійшли до вивчення цієї проблеми. Ми провели опитування, щоб дізнатися думку громади про перейменування. Адже вулиця Леніна – центр нашого міста. Так-от, сто відсотків юридичних осіб висловилися проти перейменування. Вважаю, що їхня думка досить важлива, бо на вулиці знаходиться багато банків та різних юридичних установ. Серед місцевих жителів понад вісімдесят відсотків висловились "проти" перейменування. Саме тому ми вирішили підтримати громадську позиція.

Однак, за словами Володимира Павловича, місцева "Батьківщина" детально вивчатиме це питання. Окрім того депутати-батьківщинівці запропонували увіковічнити пам'ять героїв, створивши постамент або сквер пам’яті Небесної Сотні.

Місто Шпола є районним центром Черкаської області, знаходиться у географічному центрі України.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.