У Франції знайшли найдавніший скелет хворого на синдром Дауна

У Франції археологи розкопали найдавніший із відомих науці скелетів зі слідами синдрому Дауна.

Він належав дитині, що жила на рубежі V і VI століть нашої ери в місті Шалон-сюр-Саон на півдні Бургундії, повідомляє Лента із посиланням на New Scientist.

Вчені, що працювали на ранньосередньовічному кладовищі в Шалоні-сюр-Саон, знайшли останки 94 осіб - зокрема, скелет дитини зі слідами брахіцефалія (аномального скорочення мозкової коробки) і тонкими кістками черепа.

Ці анатомічні риси характерні для синдрому Дауна, стверджує археолог Університету Бордо Мете Рівою.

За словами Рівою, дитину поховали так само, як і інших жителів містечка: вона лежала на спині, головою на захід. Ба більше, дитя не закопали окремо - як чинили, наприклад, із злочинцями і прокаженими.

Археолог упевнена: цей факт вказує на те, що в Середньовіччя діти з синдромом Дауна не вважалися неповноцінними людьми. Однак інші вчені не згодні з таким сміливим висновком: навряд чи можливо говорити про цінності і забобони стародавнього суспільства на основі положення скелетів у могилі.

Синдром Дауна - генетичне захворювання, що приводить до затримки розумового і мовного розвитку. У носіїв синдрому - зайва (третя) копія двадцять першої хромосоми. Зараз із ним народжується одна дитина з 800-1000.

Вперше описаний синдром Дауна був у XIX столітті, проте вважається, що люди народжувалися з цим захворюванням ще в глибоку давнину. Однак археологам майже не траплялися кістки і черепи з яскраво вираженими рисами синдрому.

Дивіться також інші матеріали за темою "Археологія"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.