Бійці АТО з почестями перепоховали останки червоноармійця. ФОТО

Бійці миколаївської 79-ої окремої аеромобільної бригади знайшли в зоні АТО останки червоноармійця, який загинув під час звільнення Донбасу, і перепоховали їх із військовими почестями.

Про це у своєму Facebook повідомляє волонтер Юрій "Фенікс" Бірюков.

"Два тижні тому бійці 79-ої бригади зайняли стратегічну висоту на кордоні з росією, - пише активіст. - Почали обкопуватися, готувати позиції, зміцнюватися. І в одному з окопів виявили останки загиблого червоноармійця. Судячи з дати на газеті - у липні 1943 року".

 Червоноармієць, його взуття і диск із патронами до ручного кулемету

За словами волонтера, загиблий був кулеметником. Вочевидь, біг на позицію з двома дисками патронів від ручного кулемета Дегтярьова. Вибухом одірвало руку, відкинувши її на півтора метра. Диски так і залишилися в руках, загинув миттєво.

Окоп на місці вирви від вибуху, яким убило червоноармійця. Тут знайшли останки

Поруч із прахом знайшли небезпечну бритву з ініціалом "И" на лезі, газету і трохи різаного паперу для самокруток. Більше нічого суттєвого не збереглося.

 

Десантники викопали і склали останки радянського бійця, все сфотографували, викопали могилу і збиралися влаштувати урочисте поховання.

"Замкомбата ніс коробку з останками до могили, - пише "Фенікс". - І в цей момент наші позиції накрили з 120-мм міномета. А, так, це було під час перемир'я!"

"Сталінградець" - газета 4-го гвардійського механізованого корпусу Червоної армії. За липень 1943-го

Волонтер розповів, що замкомбата разом із коробкою впав в окоп, де було знайдено червоноармійця, і притискаючи останки до себе, думав - правило непотрапляння снаряда у вирву від попереднього зберігається після 70 років чи ні?

"Відповідь: частково, - пише активіст. - Осколок міни увійшов у ґрунт в 15 сантиметрах над ним. Якби він не прикривав би собою коробку - осколок увійшов би в тіло".

 У серпні-вересні 1943 року 4-ий гвардійський мехкорпус брав участь в операції з визволення Донбасу від фашистських загарбників

Зрештою червоноармійця було перепоховано: "...З відданням військової честі. Це принципово. Вони - воїни".

"Фенікс" просить представників пошукових організацій вийти на контакт, щоб передати матеріали щодо знахідки і перепоховання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.