Бійці АТО з почестями перепоховали останки червоноармійця. ФОТО

Бійці миколаївської 79-ої окремої аеромобільної бригади знайшли в зоні АТО останки червоноармійця, який загинув під час звільнення Донбасу, і перепоховали їх із військовими почестями.

Про це у своєму Facebook повідомляє волонтер Юрій "Фенікс" Бірюков.

"Два тижні тому бійці 79-ої бригади зайняли стратегічну висоту на кордоні з росією, - пише активіст. - Почали обкопуватися, готувати позиції, зміцнюватися. І в одному з окопів виявили останки загиблого червоноармійця. Судячи з дати на газеті - у липні 1943 року".

 Червоноармієць, його взуття і диск із патронами до ручного кулемету

За словами волонтера, загиблий був кулеметником. Вочевидь, біг на позицію з двома дисками патронів від ручного кулемета Дегтярьова. Вибухом одірвало руку, відкинувши її на півтора метра. Диски так і залишилися в руках, загинув миттєво.

Окоп на місці вирви від вибуху, яким убило червоноармійця. Тут знайшли останки

Поруч із прахом знайшли небезпечну бритву з ініціалом "И" на лезі, газету і трохи різаного паперу для самокруток. Більше нічого суттєвого не збереглося.

 

Десантники викопали і склали останки радянського бійця, все сфотографували, викопали могилу і збиралися влаштувати урочисте поховання.

"Замкомбата ніс коробку з останками до могили, - пише "Фенікс". - І в цей момент наші позиції накрили з 120-мм міномета. А, так, це було під час перемир'я!"

"Сталінградець" - газета 4-го гвардійського механізованого корпусу Червоної армії. За липень 1943-го

Волонтер розповів, що замкомбата разом із коробкою впав в окоп, де було знайдено червоноармійця, і притискаючи останки до себе, думав - правило непотрапляння снаряда у вирву від попереднього зберігається після 70 років чи ні?

"Відповідь: частково, - пише активіст. - Осколок міни увійшов у ґрунт в 15 сантиметрах над ним. Якби він не прикривав би собою коробку - осколок увійшов би в тіло".

 У серпні-вересні 1943 року 4-ий гвардійський мехкорпус брав участь в операції з визволення Донбасу від фашистських загарбників

Зрештою червоноармійця було перепоховано: "...З відданням військової честі. Це принципово. Вони - воїни".

"Фенікс" просить представників пошукових організацій вийти на контакт, щоб передати матеріали щодо знахідки і перепоховання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.