У Польщі посадили генерала, який у 1981-му саджав опозиціонерів

Окружний суд міста Щецин (Польща) засудив колишнього генерала міліції часів Польської народної республіки до двох років тюрми.

Це перший вирок у Польщі, який карає за інтернування активістів опозиційного руху "Солідарність" під час воєнного стану в Польщі (1981-83 pp.), повідомляє Ґазета Виборча.

"Позбавляючи людей свободи без юридичного підґрунтя, генерал Громадянської міліції [назва МВС у соціалістичній Польщі - ІП] Ярослав В. здійснив комуністичний злочин", - прокоментувала своє рішення суддя, яка розглядала апеляцію.

За її словами, підстав для відміни рішення попередньої інстанції немає.

80-річний екс-міліціянт будь-якої хвилини може опинитися за ґратами, підкреслило видання.

Генерал В. у грудні 1981 року був воєводським комендантом міліції [аналог голови обласного управління МВС - ІП] у Щецині.

12 грудня 1981-го, за день до офіційного оголошення про воєнний стан, він підписав наказ про арешт діячів незалежного профспілкового руху "Солідарність". Список цих діячів для генерала підготувала Служба безпеки соціалістичної Польщі, відповідного рішення суду не було. Затриманих активістів били і принижували.

У 2006 року Ярослава В. було затримано за зверненням відділу розслідувань Інституту національної пам'яті Польщі. Він провів під арештом два тижні і вийшов під заставу.

Слідчий ІНП наголошував, що декрет соціалістичної влади про інтернування вийшов аж 17 грудня 1981-го, тобто рішення генерала про арешт було незаконне і злочинне навіть за кодексом соціалістичної Польщі.

Під час слідства суд заслухав 96 свідків, в тому числі тих, які в часи ПНР займали найвищі державні посади. Свідчення дав і колишній голова Громадянської міліції Чеслав Кіщак, засуджений у 2012 році за введення воєнного стану.

У 2010 році районний суд Щецина визнав генерала винним у злочинах проти людства, які не мають строку давності, і присудив йому два роки ув'язнення.

Захист подав апеляцію до окружного суду, але там вирок визнали справедливим, назвавши рішення міліцейського генерала "комуністичним злочином", "злочином проти людства" і "політичними переслідуваннями".

Загалом рішення генерала В. визначили долю 67 поляків, які в результаті потрапили до таборів і тюрем.

Воєнний стан було введено в Польщі 13 грудня 1981 року, кілька тисяч діячів опозиції були інтерновані, а страйки придушувалися за допомогою армії.

Багато опозиціонерів з незалежного профспілкового руху були засуджені до тюремного ув'язнення, а деякі були змушені емігрувати. Воєнний стан офіційно було скасовано в липні 1983 року.

Як відомо, у травні 2014 року в Будапешті засудили до 5,5 років позбавлення волі міністра внутрішніх справ соціалістичної Угорщини Белу Біску за його участь у репресіях проти учасників антирадянського повстання 1956 року.

У січні 2012 року в Польщі засудили до двох років позбавлення волі (умовно) міністра внутрішніх справ ПНР Чеслава Кіщака, який був визнаний відповідальним за введення військового стану в 1981 році.

У червні 2012 року в Польщі суд засудив до різних термінів тюремного ув'язнення (умовно) чотирьох колишніх міліціонерів. У 1987 році вони, переодягнувшись у цивільне ["тітушки"], жорстоко побили учасників мирної демонстрації протесту.

У 2010 році в Польщі набув чинності закон, згідно з яким колишні співробітники спецслужб Польської Народної Республіки, а також члени військової ради, які ввели в країні в 1981 році військове положення, позбавляються привілеїв при нарахуванні пенсій.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.