Спецпроект

У "Будинок з химерами" знову можна потрапити з екскурсією

Музей історії міста Києва поновлює проведення екскурсій в державну резиденцію по вул. Банковій, 10, більше відому як "Будинок з химерами".

Про це повідомляє Музейний простір.

Вхід платний, групи набираються у кількості 10 осіб, екскурсії проводяться державною мовою щосуботи.

Для участі в екскурсії необхідний обовязковий попередній запис за телефоном (044) 520-28-26.

"Будинок з химерами" було споруджено на початку ХХ ст. у стилі модерн відомим архітектором Владиславом Городецьким як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Скульптурні прикраси до нього за власними ескізами виконав міланський скульптор Еліо Саля.

"Будинок з химерами" отримав у народі таку назву завдяки скульптурним прикрасам на міфологічну та мисливську тематики на фронтоні.

У стіну будівлі вмуровані бетонні голови слонів, носорогів, антилоп та крокодила. На колонах причаїлися ящірки. За водостоки правлять голови слонів. На даху гігантські жаби, морські чудовиська та нереїди. Замість волосся на голові вони несуть ланцюги, фантастичне листя та квіти.

На розі будівлі - велетенський пітон. Всередині скульптор помістив колону із зображенням обвитого рослинами величезного дельфіна. На п'єдесталі кутової огорожі орел роздирає здобич — пораненого лева.

Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю, перетворивши дім на першу будівлю "без даху" в українській столиці.

У 1912-му році, маючи матеріальні труднощі, Владислав Городецький вимушений був закласти своє нерухоме майно, як він думав, на деякий час, а як виявилось — назавжди.

В радянський час будинок було націоналізовано, деякий час дім використовувався як житло, розміщувався штаб військово-трудової дружини, пізніше держслужбовці влаштували в ньому свій медичний заклад — поліклініку №1, яка обслуговувала партійних чиновників УРСР.

За часів незалежності будівля спочатку належала Міністерству охорони здоров'я України. Пізніше "Будинок з химерами" мав статус музейно-культурного центру. На його базі як філію Національного музею було створено центр "Шедеври мистецтва України".

У 2004 році будинок переобладнали під приміщення для проведення заходів за участю президента України. На першому та другому поверхах резиденції глави держави розташовані службові кабінети працівників головної служби Державного протоколу та церемоніалу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.