Спецпроект

Дніпропетровському історичному музею - 100 років!

27 квітня 1914 року за старим стилем у Міському саду Катеринослава (нині парк Глоби) була відкрита міська картинна галерея.

Саме з цієї дати бере початок історія Дніпропетровського художнього музею, повідомляє офіційний сайт закладу.

Перша експозиція складалася з 64 картин, що надійшли від Імператорської Академії мистецтв, товариства ім. Архипа Куїнджі, приватних осіб та місцевих художників – ініціаторів створення музею.

За свою історію музей декілька разів змінив своє місцезнаходження. З 1922 року він займав 8 кімнат на другому поверсі будинку Хреннікова (тепер готель "Україна"), з 1939 року по сьогодення – розміщується в будинку №21 по вул. Шевченка.

Сьогоднішній музей має у своїй колекції понад 9000 творів живопису, графіки, скульптури, предметів декоративно-прикладного мистецтва вітчизняних та іноземних авторів, щорічно поводить більше 60 пересувних та стаціонарних виставок.

Творчий професійний колектив музейників в дні відзначення сторічного ювілею запрошує городян і гостей міста відвідати музей та ознайомитися з різноманітними експозиціями.

"Історична Правда" відає колег із ювілеєм і запрошує читачів переглянути фоторепортаж із екскурсії Дніпропетровським історичним музеєм.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.