ВР визнала кримських татар корінним народом України

Верховна Рада гарантує дотримання прав кримськотатарського народу у складі України.

За відповідну заяву проголосували 283 депутати, повідомляє УП.

"Україна гарантує збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу та всіх національних меншин України", - сказано у заяві.

"Україна гарантує захист та реалізацію невід’ємного права на самовизначення  кримськотатарського народу у складі суверенної і незалежної Української держави", - говориться в документі.

Крім того, Україна визнає Меджліс повноважним представником кримськотатарського народу [Меджліс кримськотатарського народу є виконавчим органом Курултаю - вищого представницького зібрання кримських татар].

Верховна Ради також заявляє про свою підтримку Декларації ООН про права корінних народів.

Парламент також доручив Кабміну терміново подати проекти законів України, нормативно-правових актів України, які визначають та закріпляють статус кримськотатарського народу як корінного народу України.

Кабмін має розробити практичні механізми взаємодії між органами виконавчої влади України та Меджлісом кримськотатарського народу.

Крім того, Україна "рішуче засуджує будь-які спроби обмеження політичних та соціальних прав, громадянських свобод, громадян України, які проживають в АР Крим різної етнічної приналежності, зокрема, українців, росіян, кримських татар, вірмен, болгар, греків, німців, караїмів, кримчаків, що спостерігаються внаслідок проведення антиконституційного референдуму в АР Крим".

Як відомо, 17 березня 2014 року заступник голови Меджлісу закликав українську владу визнати кримських татар корінним народом України.

16 березня розпущений Верховною Радою України парламент Криму проголосив регіон "незалежною державою" – Республікою Крим – і звернувся до Російської Федерації з пропозицією прийняти її до складу Росії.

За даними самопроголошеної кримської влади, на "референдумі" за приєднання до Росії висловилися майже 97% тих, хто взяв участь у голосуванні. Україна і міжнародна спільнота називають "референдум" нелегітимним. З кінця лютого Росія проводить військову окупацію Криму.

У вересні 2013 року директор Центрального музею Тавриди (головного бюджетного закладу півострова) Андрій Мальгін випустив книгу, у якій назвав російських козаків, які пішли служити Гітлеру, "кримськотатарськими добровольцями".

У червні 2013 року у Криму за бюджетні кошти випустили посібник для шкіл, де стверджувалося, що під час Другої світової кримські татари "поголовно перейшли на бік ворога".

У травні 2013 року генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв виправдав сталінську депортацію 1944 року, звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ. За два тижні Андрєєва змінили на іншого генконсула.

У 2012 році лідер КПУ Петро Симоненко заявив, що депортація Сталіним кримських татар - це благо для кримськотатарського народу.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кримські татари"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.