Ієрархи, які готують Всеправославний собор, закликали до миру в Україні

Ієрархи помісних православних церков зібралися в резиденції Вселенського патріарха Варфоломія у Стамбулі і обговорили підготовку до Всеправославного Собору, який має відбутися у 2016 році

Послання учасників зібрання оприлюднила Українська Православна церква.

"Ми палко молимося про мирні переговори і молитовне примирення в кризі, що триває на Україні, - йдеться у зверненні православних ієрархів. - Ми засуджуємо загрози насильницького захоплення святих монастирів і храмів і молимося про повернення наших братів, що перебувають сьогодні поза церковним спілкуванням, до лона Святої Церкви".

Помісні Православні церкви також висловили солідарність із християнами Сирії, Африки та Близького Сходу, які свідчать свою віру в умовах військових та гуманітарних конфліктів.

"Ми згадуємо їхній подвиг подвійного мучеництва: як за їх віру, так і за збереження історично сформованих стосунків з людьми інших релігійних переконань", - йдеться у посланні.

Ієрархи висловили розуміння, що людство живе "у світі, де мультикультуралізм і плюралізм — неминучі й постійно мінливі реальності".

"Ми усвідомлюємо, що жодне питання в наш час не може бути розглянуте або вирішене поза глобальним баченням, - наголошують представники помісних Церков. - Бо протиставлення місцевого та світового призводить лише до спотворення православного способу мислення".

На думку авторів звернення, діалог завжди краще конфлікту: "Втеча та ізоляціонізм не є нашим вибором. Ми ще раз підтверджуємо, що наш обов’язок — бути відкритими для контакту з іншими людьми та іншими культурами, християнами інших конфесій і послідовниками інших релігій".

Також ієрархи підкреслили, що основною загрозою миру на планеті є світова економічна криза, причини якої - не тільки у фінансовій, але й у моральній площині.

"Егоцентричність і зловживання владою підривають для багатьох уявлення про священний характер людської особистості, і вони не бажають бачити образ Божий в малих цих братах і сестрах, - цитують ієрархи євангеліста Матвія. - Багато хто залишається байдужим до бідності, страждань і насильства, які є лихом для людства".

Всеправославний собор буде скликано Вселенським патріархом Варфоломієм у Стамбулі (Константинополі) у 2016 році, "якщо не станеться нічого несподіваного", зазначається у посланні.

Головою собору буде Вселенський патріарх. Праворуч і ліворуч сидітимуть його співбрати — предстоятелі інших автокефальних церков.

Всі рішення на Соборі і на підготовчих етапах прийматимуться консенсусом - загальною згодою за відсутності заперечень усіх учасників.

Раніше повідомлялося, що головною проблемою напередодні собору є різні уявлення про церковну єдність у Константинопольської та Московської Патріархії.

У Константинопольському патріархаті вважають, що першість серед Церков світового православ'я є божественним правом, а Московська патріархія оскаржує таке трактування.

В історії християнської церкви було сім Вселенських соборів, останній із яких відбувся в VIII столітті, ще до розколу на православну і католицьку церкви.

Це були збори вищого духовенства та представників помісних християнських церков, на яких розроблялися і затверджувалися основи віровчення. З того часу загальних з'їздів православних церков світу не відбувалося.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.