Спецпроект

В Українському домі пограбовано фонди Музею історії Києва. ФОТО

В ніч з 18 на 19 лютого було "пограбовано і погромлено" Музей історії Києва, що знаходиться на верхніх поверхах Українського дому. Події відбулися після того, як будівля перейшла під контроль міліціонерів.

Про це у своєму Facebook повідомила старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук Евеліна Кравченко.

"Відкрито ящики з колекціями... зникли картини, - написала науковець. - Украдена техніка, особисті речі, розгромлені наукові відділи. Двері вибивалися ногами, залишилися відбитки підошов черевиків".

За словами Кравченко, охорони у музею немає, оскільки Мінкульт на виділив на це кошти.

"Частину [украдених з фондів] речей було розбито на сходах і поверсі, мабуть, випали з чогось при виносі, - уточнила науковець. - Загубили по дорозі щойно відреставровану китайську ширму в упаковці (чи на сходах, чи на поверсі - не уточнювала), іще щось. Зникли ключі від двох фондів".

Одне з фондосховищ музею. Всі фото: artukraine.com.ua

"Співробітники музею кажуть, що до них на поверх постійно піднімається міліція, при цьому нагадуючи жінкам, що вони підтримали майдан, - наголошує науковець. - Музейники просять допомоги в розповсюдженні інформації та доведення її до відома міністра культури".

Останні протестувальники покинули Український дім увечері 18 лютого о 19:00, повідомляє АrtUkraine із посиланням на працівників Музею історії Києва.

Робоча кімната

"Полишаючи будівлю, комендант Українського дому Юрій Левченко піднявся з дирекцією музею на 4 та 5 поверхи, показавши, що всі музейні приміщення закриті і стоять на сигналізації, - цитує видання заввідділом музею Ольгу Друг. - Перед тим, як поїхати, дирекція дочекалася керівництва силовиків, щоб попередити їх про те, що в будівлі знаходяться музейні фонди".

 Так плаття міщанки XVIII сторіччя виглядало раніше...

За словами головного хранителя музею Людмили Сургай, в 00:00 в приміщенні спрацювала сигналізація і вона, згідно з інструкціями, повідомила про це в міліцію. Виклик було прийнято, однак на місце подій ніхто не приїхав. Також хранитель підтвердила, що за кілька годин до того фонди та музейні приміщення були неушкодженими.

 А тепер у нього загорнули інший експонат - ікону. Правда, не встигли винести

Вранці 19 лютого співробітники музею виявили розгромлене фондосховище.

"Перше, що ми побачили, потрапивши в одне з фондосховищ - ікону XVII століття "Святі Апостоли", яка стояла на підлозі, замотана в парчеве плаття міщанки тієї ж епохи, - повідомила Ольга Друг. - Поруч лежали осколки скульптури хлопчика... яка датується першою половиною XIX-го століття".

 Порцелянова статуетка "Кавалер" XIX сторіччя

Серед імовірно зниклих експонатів - скульптура XVII-го сторіччя, яка зображає Катерину II. На підлозі фондосховища лежать уламки астрономічного приладу Ертеля (1825 рік).

Скалки "Кавалера"

Порцеляновий посуд XVII-го століття чи то вкрадено, чи розбито, пише видання.

 Полиці, на яких стояли експонати

Наразі працівники музею інвентаризують майно у фондосховищі, щоб скласти список зниклих експонатів.

Евеліна Кравченко також стверджує, що директор ДП "Український дім" [Оксана Гриценко, яка в листопаді 2013 року забороняла Євромайдану виступати зі сходів будівлі - ІП] заборонила співробітникам Музею києва забрати медикаменти та теплі речі, що знаходилися на нижніх поверхах Українського дому, для передачі в медпункти, оскільки "все, що знаходиться на її території, відтепер належить їй".

Тим часом Український національний комітет Міжнародної ради музеїв (об'єднання музеїв світу під егідою ЮНЕСКО) звернувся з відкритим листом до МВС, Мінкульту, КМДА і ВР з приводу подій у відділах Музею історії Києва в Укрдомі.

Музейники вимагають забезпечити охорону фондосховищ і створити міжвідомчу комісію з розслідування інциденту.

Як відомо, Український дім 26 січня було звільнено від загонів МВС активістами Майдану. Тоді працівники Музею історії Києва заявили, що фондосховища не постраждали. 18 лютого музей захопили Внутрішні війська.

Раніше київські музейники закликали міліцію і громадян не завдати шкоди Національному художньому музею, який розташований поруч із епіцентром масових протестів на вулиці Грушевського.

Музей історії Києва створено в 1978 році, з 1982-му він знаходився у Кловському палаці на Липках. У травні 2004 року будівлю палацу передали Верховному Суду, а музей переїхав на верхні поверхи Українського дому.

У серпні 2012 року КМДА передало музею приміщеня скандальної забудови над метро "Театральна". Однак площі вистачає тільки на експозиції, фонди ж і далі зберігаються в Укрдомі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.