Спецпроект

В Українському домі пограбовано фонди Музею історії Києва. ФОТО

В ніч з 18 на 19 лютого було "пограбовано і погромлено" Музей історії Києва, що знаходиться на верхніх поверхах Українського дому. Події відбулися після того, як будівля перейшла під контроль міліціонерів.

Про це у своєму Facebook повідомила старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук Евеліна Кравченко.

"Відкрито ящики з колекціями... зникли картини, - написала науковець. - Украдена техніка, особисті речі, розгромлені наукові відділи. Двері вибивалися ногами, залишилися відбитки підошов черевиків".

За словами Кравченко, охорони у музею немає, оскільки Мінкульт на виділив на це кошти.

"Частину [украдених з фондів] речей було розбито на сходах і поверсі, мабуть, випали з чогось при виносі, - уточнила науковець. - Загубили по дорозі щойно відреставровану китайську ширму в упаковці (чи на сходах, чи на поверсі - не уточнювала), іще щось. Зникли ключі від двох фондів".

Одне з фондосховищ музею. Всі фото: artukraine.com.ua

"Співробітники музею кажуть, що до них на поверх постійно піднімається міліція, при цьому нагадуючи жінкам, що вони підтримали майдан, - наголошує науковець. - Музейники просять допомоги в розповсюдженні інформації та доведення її до відома міністра культури".

Останні протестувальники покинули Український дім увечері 18 лютого о 19:00, повідомляє АrtUkraine із посиланням на працівників Музею історії Києва.

Робоча кімната

"Полишаючи будівлю, комендант Українського дому Юрій Левченко піднявся з дирекцією музею на 4 та 5 поверхи, показавши, що всі музейні приміщення закриті і стоять на сигналізації, - цитує видання заввідділом музею Ольгу Друг. - Перед тим, як поїхати, дирекція дочекалася керівництва силовиків, щоб попередити їх про те, що в будівлі знаходяться музейні фонди".

 Так плаття міщанки XVIII сторіччя виглядало раніше...

За словами головного хранителя музею Людмили Сургай, в 00:00 в приміщенні спрацювала сигналізація і вона, згідно з інструкціями, повідомила про це в міліцію. Виклик було прийнято, однак на місце подій ніхто не приїхав. Також хранитель підтвердила, що за кілька годин до того фонди та музейні приміщення були неушкодженими.

 А тепер у нього загорнули інший експонат - ікону. Правда, не встигли винести

Вранці 19 лютого співробітники музею виявили розгромлене фондосховище.

"Перше, що ми побачили, потрапивши в одне з фондосховищ - ікону XVII століття "Святі Апостоли", яка стояла на підлозі, замотана в парчеве плаття міщанки тієї ж епохи, - повідомила Ольга Друг. - Поруч лежали осколки скульптури хлопчика... яка датується першою половиною XIX-го століття".

 Порцелянова статуетка "Кавалер" XIX сторіччя

Серед імовірно зниклих експонатів - скульптура XVII-го сторіччя, яка зображає Катерину II. На підлозі фондосховища лежать уламки астрономічного приладу Ертеля (1825 рік).

Скалки "Кавалера"

Порцеляновий посуд XVII-го століття чи то вкрадено, чи розбито, пише видання.

 Полиці, на яких стояли експонати

Наразі працівники музею інвентаризують майно у фондосховищі, щоб скласти список зниклих експонатів.

Евеліна Кравченко також стверджує, що директор ДП "Український дім" [Оксана Гриценко, яка в листопаді 2013 року забороняла Євромайдану виступати зі сходів будівлі - ІП] заборонила співробітникам Музею києва забрати медикаменти та теплі речі, що знаходилися на нижніх поверхах Українського дому, для передачі в медпункти, оскільки "все, що знаходиться на її території, відтепер належить їй".

Тим часом Український національний комітет Міжнародної ради музеїв (об'єднання музеїв світу під егідою ЮНЕСКО) звернувся з відкритим листом до МВС, Мінкульту, КМДА і ВР з приводу подій у відділах Музею історії Києва в Укрдомі.

Музейники вимагають забезпечити охорону фондосховищ і створити міжвідомчу комісію з розслідування інциденту.

Як відомо, Український дім 26 січня було звільнено від загонів МВС активістами Майдану. Тоді працівники Музею історії Києва заявили, що фондосховища не постраждали. 18 лютого музей захопили Внутрішні війська.

Раніше київські музейники закликали міліцію і громадян не завдати шкоди Національному художньому музею, який розташований поруч із епіцентром масових протестів на вулиці Грушевського.

Музей історії Києва створено в 1978 році, з 1982-му він знаходився у Кловському палаці на Липках. У травні 2004 року будівлю палацу передали Верховному Суду, а музей переїхав на верхні поверхи Українського дому.

У серпні 2012 року КМДА передало музею приміщеня скандальної забудови над метро "Театральна". Однак площі вистачає тільки на експозиції, фонди ж і далі зберігаються в Укрдомі.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.