Спецпроект

В Одесі відкрився музей коньячної справи. ФОТО

Приміщення закладу освітлює люстра з 20 тисяч коньячних пляшок.

Про це пише dumskaya.net.

Експозиція розміщена в прохолодних підвалах між купажним і розливним цехами одеського заводу коньяку.

Переміщаючись по підземних залах, відвідувачі знайомляться з історією благородного напою, дізнаються тонкощі процесу його виробництва - як вирощується виноград , як роблять бочки і як правильно витримувати коньяк.

 

Серед найцікавіших експонатів музею - справжній шарантской аламбіках ( придуманий на батьківщині коньяку мідний самогонний апарат, практично не змінився з XVI століття ) . Шістнадцять старших сестер цього пристрою переганяють вино в коньячний спирт в Великодолинском, де знаходиться найбільший в Європі цех спиртокуріння.

 


Авторам музею вдалося навіть відтворити за кресленнями 1912 повнорозмірну модель дореволюційної конки, яка курсувала по одеських вулицях з рекламою коньяку.

Серед великої колекції всіляких коньяків є справжній скарб - пляшка благородного напою, розлитого в 1900 році. Імовірно, саме цей коньяк був представлений в 1900 році на виставці в Парижі.

Напій за сто років частково випарувався, але сама пляшка відмінно збереглася. Вартість цього експонату оцінюється в декілька сотень тисяч доларів.

 

Колись підвал, в якому розміщено музей, з'єднувався з катакомбами. Директор музею Олена Варивода розповідає, що до революції через підземні виробки сюди частенько проникали заповзятливі жителі Молдаванки, розкрадаючи алкогольні багатства заводу.

Зараз катакомби під заводом закриті, як і нижній ярус льохів. Залишилися тільки ведуча вниз ліфтова шахта. Відвідувачі кидають в неї монетки - "щоб повернутися ".

Крім постійної експозиції, у музеї є зал для виставок, концертів та інших культурних подій, кінозал і, звичайно ж, зал дегустації.

Дивіться також інші матеріали за темою "Алкоголь"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.