Спецпроект

В Одесі відкрився музей коньячної справи. ФОТО

Приміщення закладу освітлює люстра з 20 тисяч коньячних пляшок.

Про це пише dumskaya.net.

Експозиція розміщена в прохолодних підвалах між купажним і розливним цехами одеського заводу коньяку.

Переміщаючись по підземних залах, відвідувачі знайомляться з історією благородного напою, дізнаються тонкощі процесу його виробництва - як вирощується виноград , як роблять бочки і як правильно витримувати коньяк.

 

Серед найцікавіших експонатів музею - справжній шарантской аламбіках ( придуманий на батьківщині коньяку мідний самогонний апарат, практично не змінився з XVI століття ) . Шістнадцять старших сестер цього пристрою переганяють вино в коньячний спирт в Великодолинском, де знаходиться найбільший в Європі цех спиртокуріння.

 


Авторам музею вдалося навіть відтворити за кресленнями 1912 повнорозмірну модель дореволюційної конки, яка курсувала по одеських вулицях з рекламою коньяку.

Серед великої колекції всіляких коньяків є справжній скарб - пляшка благородного напою, розлитого в 1900 році. Імовірно, саме цей коньяк був представлений в 1900 році на виставці в Парижі.

Напій за сто років частково випарувався, але сама пляшка відмінно збереглася. Вартість цього експонату оцінюється в декілька сотень тисяч доларів.

 

Колись підвал, в якому розміщено музей, з'єднувався з катакомбами. Директор музею Олена Варивода розповідає, що до революції через підземні виробки сюди частенько проникали заповзятливі жителі Молдаванки, розкрадаючи алкогольні багатства заводу.

Зараз катакомби під заводом закриті, як і нижній ярус льохів. Залишилися тільки ведуча вниз ліфтова шахта. Відвідувачі кидають в неї монетки - "щоб повернутися ".

Крім постійної експозиції, у музеї є зал для виставок, концертів та інших культурних подій, кінозал і, звичайно ж, зал дегустації.

Дивіться також інші матеріали за темою "Алкоголь"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.