Спецпроект

Ходорковський зустрічався із журналістами у Музеї Берлинського муру

Це перша прес-конференція, яку дав екс-голова "ЮКОСа" після 10-річного ув`язнення.

Про це пише tyzhden.ua.

Прес-конференцію, до якої була прикута увага без перебільшення всього світу, було організовано блискавично і досить демократично: впритул з інтернет-блогерами і незалежними журналістами стояли телевізійники BBC. В інтерв'ю Михайло Ходорковський сказав, що дізнався про своє помилування з новин по телевізору. За його словами, відразу після цього відправився збирати папери, оскільки передбачав, що його відпустять із колонії протягом доби. 

Михайло Ходорковський знаходиться у Берліні з 20 грудня. Він прибув до столиці Німеччини відразу після звільнення. За даними ЗМІ, з Карелії, де знаходиться колонія, бізнесмен перелетів на вертольоті в Санкт-Петербург. Потім на приватному літаку колишній глава "ЮКОСа" долетів до Берліна. Літак бізнесменові нібито надав екс-міністр закордонних справ Німеччини Ганс Дітріх Геншер.

Ходорковський вийшов на свободу після указу про помилування, який підписав Володимир Путін. Про це рішення президент Росії повідомив 19 грудня. Як пояснив глава держави, він помилував бізнесмена, оскільки той попросив його про це у зв'язку з хворобою матері.

Музей Берлінського муру також називається "Будинком біля Чекпойнт Чарлі". Крім самої стіни, експозиція музею присвячена міжнародній боротьбі за права людини. Після знесення Берлінського муру 9 листопада 1989 року, багато  плит було продано або подаровано різним країнам. Так, частини муру розійшлися світом від Європи до Австралії. В Києві історична плита знаходиться біля будинку канцелярії посольства Німеччини.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.