Причина "революційного" повалення Леніна - відсутність самоврядування у Києві

Наявність у Києві невеличкого пам'ятника Леніну поруч із великим меморіалом Незалежності на Майдані була прикладом того, що у столиці є толерантність між людьми різних політичних поглядів.

Про це Історичній Правді повідомив київський краєзнавець Михайло Кальницький.

"Не для того зараз відбуваються ці грандіозні події [Євромайдан - ІП], щоб одна частина України демонструвала своє торжество над іншою, - наголосив краєзнавець. - Не знищенням пам'ятників зараз треба займатися".

За словами Кальницького, європейська традиція - це пошуки примирення, а не нагнітання протистояння.

"Ініціатори повалення монументу зробили демонстративний учинок: мовляв, ми перемогли і не збираємося шукати компромісу з українцями інших поглядів", - додав історик, який бере участь в акціях Євромайдану.

Також краєзнавець зазначив, що монумент Леніну був позбавлений статусу пам'ятки національного значення рішенням уряду Тимошенко у 2009 році "з політичних міркувань" - після того, як йому відбили гранітного носа.

Голова підкомітету з питань охорони культурної спадщини Комітету з питань культури й духовності ВР Олександр Бригинець додав у коментарі ІП, що монумент мав статус пам'ятки місцевого значення і перебував на балансі Шевченківської РДА.

"Неодноразові спроби прибрати пам'ятник гальмувалися відсутністю політичної волі", - заявив нардеп, який раніше очолював постійну комісію Київради з питань культури.

За словами Бригинця, рішення про перенесення пам'ятника з бульвару Шевченка мала прийняти або Шевченківська райрада міста Києва, або Київська міська рада.

"Але Партія регіонів ліквідувала районні ради у столиці, а Київрада має сумнівну легітимність, - наголосив депутат. - Це й стало причиною того, що пам'ятник було прибрано не органами місцевого самоврядування, а революційними масами".

У неділю в Києві було зруйновано пам’ятник Ленінові на бульварі Шевченка. Відповідальність за вчинену молодиками у масках акцію взяла на себе партія "ВО "Свобода".

Володимир Ульянов (Ленін) - ключова фігура у партії більшовиків (відлам Російської соціал-демократичної робітничої партії), керівник більшовицького перевороту в Російській республіці (осінь 1917 року), ідеолог створення СРСР.

В серпні 2013 року Новоград-Волинська міськрада вирішила демонтувати пам'ятник Леніну на центральній площі міста. У червні 2013 року депутати Сумської міськради проголосували за демонтаж двох монументів Леніну в місті.

У лютому 2013 року року активісти партії "ВО "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

У березні 2013 року невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Пізніше доктор історичних наук Георгій Касьянов нагадав, що руйнування пам'ятників без рішення органів місцевого самоврядування є вандалізмом, і звернув увагу на те, що тема історії часто використовується для того, щоб відвернути увагу суспільства від соціально-політичних питань.

МВС заявило, що масове руйнування пам'ятників в Україні розпочалося тільки цього року.

У лютому 2012-го комісія Київради з питань культури та туризму відмовилась прийняти пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка до комунальної власності міста Києва.

У листопаді 2011 року нардеп від КПУ Євген Царьков заявив, що комуністи відновили в Україні 80 пам'ятників Леніну.

Дивіться також інші матеріали за темами "Ленін" та "Вандалізм"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.