"СВОБОДА" ХОЧЕ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ЖОВТНЕВИЙ У ПАЛАЦ СВОБОДИ

На загальних зборах штабу Жовтневого палацу, де розміщуються активісти Євромайдану, ухвалено рішення перейменувати споруду в Палац Свободи.

Про це повідомляють Коментарі.

На зборах учасники пропонували близько десяти різних назв.

"Серед варіантів були: "Палац грудневого повстання", "Фортеця народної влади", "Народна фортеця", "Палац соборності", "Палац державності" та багато інших", - зазначив комендант споруди, народний депутат Руслан Зелик (партія "ВО "Свобода").

За словами коменданта, перейменування будівлі – символ народної непокори, повстання, волелюбства і прагнення справедливости.

За повідомленням партійної прес-служби, планується лобіювати питання офіційного перейменування будівлі. Зараз палац офіційно називається "Міжнародний центр культури та мистецтв".

Колишній Жовтневий палац на вулицi Інститутській у Києві збудовано архітектором Вікентієм Беретті в 1842 році. До 1917 році в будівлі розміщувався Інститут шляхетних дівчат, який дав ім'я вулиці.

Інститут шляхетних дівчат (угорі) на початку XX cторіччя

У 1920-30-х роках у палаці розташовувалися ЧК та НКВД. Підвали споруди були місцем тортур і масових розстрілів. Звідси відправляли на страти і вивозили трупи розстріляних для поховання у Биківнянський ліс.

Під час Другої світової війни палац зазнав значних пошкоджень. Будинок відбудували у 1950-х як місце для проведення культурних заходів. Тоді ж він отримав назву Жовтневий палац.

У 1990-х роках Жовтневий палац було офіційно перейменовано в Міжнародний центр культури і мистецтв.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.