Спецпроект

У Запоріжжі відкрився музей тюремного життя. ФОТО

Усі експонати надала пенітенціарна служба Запорізької області.

Про це пише 061.ua.

Тюремні ланцюги та колодки, заточки, схованки для телефонів - ціла історія світу ув'язнених. Експонати, представлені у музеї, відображають історію пенітенціарної служби від дореволюційних часів до наших днів.

 

 

"Тюремна система за весь час свого існування зазнала безліч перетворень. При цьому змінювалися умови утримання ув'язнених, створювалися нові моделі діяльності системи" , пояснюють у прес - службі Кримінально-виконавчої служби Запорізької області.

 

Так, у 18 столітті набули популярності колодки - дерев'яна конструкція в кілька метрів завдовжки, з отворами для рук і ніг. Ув'язнених заковували в колодки на час сну.

 

В Олександрівську (назва Запоріжжя до 1921 року) справжня в'язниця з'явилася тільки  у 1806 році. Протягом всого 1906 року в ній утримувався Нестор Махно. Історики стверджують, що на той час під повітову в'язницю орендували великий кам'яний льох. Саме таку камеру відтворили місцеві майстри в приміщенні музею, помістивши туди воскову фігуру Нестора Махна.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.