Спецпроект

У Запоріжжі відкрився музей тюремного життя. ФОТО

Усі експонати надала пенітенціарна служба Запорізької області.

Про це пише 061.ua.

Тюремні ланцюги та колодки, заточки, схованки для телефонів - ціла історія світу ув'язнених. Експонати, представлені у музеї, відображають історію пенітенціарної служби від дореволюційних часів до наших днів.

 

 

"Тюремна система за весь час свого існування зазнала безліч перетворень. При цьому змінювалися умови утримання ув'язнених, створювалися нові моделі діяльності системи" , пояснюють у прес - службі Кримінально-виконавчої служби Запорізької області.

 

Так, у 18 столітті набули популярності колодки - дерев'яна конструкція в кілька метрів завдовжки, з отворами для рук і ніг. Ув'язнених заковували в колодки на час сну.

 

В Олександрівську (назва Запоріжжя до 1921 року) справжня в'язниця з'явилася тільки  у 1806 році. Протягом всого 1906 року в ній утримувався Нестор Махно. Історики стверджують, що на той час під повітову в'язницю орендували великий кам'яний льох. Саме таку камеру відтворили місцеві майстри в приміщенні музею, помістивши туди воскову фігуру Нестора Махна.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.