Спецпроект

Музей ім. Богдана та Варвари Ханенків збираються реконструювати

У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ, вулиця Терещенківська) збираються побудувати внутрішній дворик, зимовий сад, галереї та кафе. Щоправда, проект поки що тільки затверджують, всі гроші, необхідні на його реалізацію, планують отримати від спонсорів.

Про це пише kiev.vgorode.ua.

Як розповіли в музеї, там хочуть побудувати нові виставкові зали, зони відпочинку для відвідувачів і навіть спеціальні місця для інвалідів. У планах також внутрішній сад і італійський дворик, літня галерея і кафе. У створенні майбутнього вигляду музею беруть участь і його відвідувачі, там проводять соціологічне опитування, яке визначить, що б хотіли бачити в музеї його гості.

Так буде виглядати Італійський дворик. Фото: vesti.ua

Про те, чи позначиться реконструкція на вартості квитків - у музеї поки що не знають.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.