У Керчі влада не дає поховати червоноармійців. ФОТО

Представники військово-пошукового клубу "Патріот" принесли до будівлі міськради Керчі (Крим) останки радянських солдатів.

Про це повідомляє Керч.ФМ.

Пошуковці організували вкцію на знак протесту проти дій місцевої влади, яка відмовляється підписувати документи, необхідні для перепоховання знайдених останків.

До будівлі принесли кілька пакетів із знайденими кістками, а також невелику труну з фотографією солдата. Учасники акції також залишили послання до заступника мера Олексія Милованова: "Милованов, снизойди!".

"Це важкий для нас рішення, але влада відмовляється підписувати акти з вересня", - прокоментував акцію представник клубу Олександр Петров.

Йдеться про останки 52 солдатів, знайдених у ході пошукової експедиції. Оскільки влада відмовляється дати санкцію на перепоховання, клубу "Патріот" доводиться зберігати їх у себе.

 

Сам Милованов, який вийшов до пікетників, пояснив свою відмову підписати документи тим, що вони "подавалися в невстановлені терміни". Представники клубу вважають це пояснення несерйозним.

У республіканському комітеті Криму з охорони культурної спадщини, у свою чергу, повідомили, що ще до початку листопада написали лист із проханням про перепоховання останків. "З якої причини документи досі в Керчі не підписали, невідомо", - наголосила голова комітету Лариса Опанасюк.

Раніше представники пошукових об'єднань вже скаржилися на керченську владу, заявляючи, що вона заважає їм працювати.

Дивіться також: "На Чернігівщині влада не дозволяє ховати знайдених пошуковцями солдат"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.