Спецпроект

Влада перейнялася будівництвом Музею Лесі Українки у Грузії

Міністерство закордонних справ України звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити кошти на будівництво нового приміщення Музею Лесі Українки в м. Сурамі (Грузія).

Про це повідомляє прес-служба народного депутата, Олександра Бригинця. 

Міністерство прозвітувало, що до кінця 2013 року за рахунок коштів спонсорів планується виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво Музею Л.Українки. Саме будівництво також фінансуватиметься за рахунок спонсорів. Саме тому у зв’язку із відзначенням у 2021 році 150-річчя від Дня народження Л.Українки, МЗС звернулося до Кабміну з проханням передбачити у ві дповідній урядовій програмі кошти на реалізацію зазначеного вище проекту.

Тобто, з одного боку Міністерство говорить, що Музей будуватиметься за гроші спонсорів, з іншого - просить передбачити відповідні гроші в Держбюджеті.

11 липня 2013 року Грузія прийняла клопотання ГО "Спілка Л. Українки в Грузії" щодо будівництва нового приміщення музею на місці старого, виділивши рішенням зборів управи (районної ради) Хашурського муніципалітету земельну ділянку під будівництво музею. З огляду на обмеженість державного та місцевого бюджетів, грузинська сторона не має можливості забезпечити фінансування видатків та будівництво нового приміщення музею. 

Тому на сьогодні опрацьовується можливість вирішення цього питання у рамках бюджетної програми "фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України, заходи щодо підтримки зв’язків з українцями, які проживають за межами України".

За домовленістю із місцевою владою Грузії, замовником будівництва нового приміщення музею виступатиме товариство Лесі Українки, яке очолює колишній мер м. Сурамі Т.Гоголадзе.

Будівля ХІХ ст., в якій протягом 60 років діяв Музей Лесі України в грузинському місті Сурамі, суттєво зносилася та має усі ознаки аварійної. Саме тому, за висновками грузинського ТОВ "Прогресі", потребує заміни, бо вкладати гроші в її реконструкцію недоцільно.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.